Криївка для своїх

«А чого «криївка»? Від кого скриваються?» — запитували в соцмережах люди «не в темі». Такою була реакція на величезну кількість фото мокрих і щасливих людей в антуражі патріотичного фестивалю «Голосіївська Криївка», що відбувся цими вихідними у столиці. 

Криївка — це місце, де бандерівці переховувалися від зовнішніх ворогів (НКВС, сексотів). А оскільки схрони та криївки були дуже обмежені за площею, то питання «свій-чужий» там поставало дуже гостро. І в кожній криївці були всі свої — ті, кому можна довіритися, брати по духу, по справі, по вірі. І «Голосіївська Криївка» — це місце зустрічі всіх своїх, — відповідали їм ті, хто «в курсі», запрошуючи приєднатися до фестивального гурту. 

Знайти дорогу до фестивалю виявилося нескладно: від метро «Голосіївська» до лісу вели червоні стрілочки. На самій галявині серед дерев розгорнулося кілька фестивальних майданчиків. Біля лекційної сцени, всівшись на тюки сіна, глядачі уважно слухали розповідь вояка УПА Теодора Дячуна. Трішки далі, під навісом, облаштована дитяча зона, де дітлахи з неабияким задоволенням майстрували іграшки своїми руками. 

Поряд на громадській сцені дитяча письменниця Лариса Ніцой розповідала про свою дитячу книжку про відважних мурашів. Промовців перебивав час від часу потужний звук із головної сцени, де пробували звук білоруський гурт Stary Olsa.

Лариса прийшла на фестиваль з усією родиною, з чоловіком, сином і донькою. «Взяла цього року на фестиваль маму, вірну прихожанку «Інтера». Сиділа сумирненько на снопику, погляд до сцени прикутий, не відірвати. Ледве відтягла, щоб поїсти. А увечері телефоную, а вона мені каже, що шукає в інтернеті рецепт куліша. Дуже їй захотілося зварити такий, як на «Криївці» був. Кажу: «Зайди на «Фейсбук» і знайди Святослава Бойка, гурт Широкий Лан. Спитай у нього рецепт. Бо це він на «Криївці» готував куліш». — «Ми що, їли куліш від рок-зірки?», — здивувалася мама. Кажу: «Тут ще й не таке може бути», — розповідає письменниця.

Увагу привертає немолодий уже чоловік на двох протезах замість ніг. «Меня зовут Анатолий Фатеев. Я тут по зову сердца. Свободовец. Жидобандеровец. Бывший зрусаченый украинец, — Анатолій переходить на українську. — Зараз повертаюся до коренів. Воював у складі 20 ОМББ 93-ї бригади. На фестивалі уже вдруге, прийшов сюди зустрітися з друзями. А взагалі, треба, щоб таких фестивалів було більше, і щоб молодь приходила. Справжніх патріотів дощ не лякає», — каже він, простуючи на протезах до чергового знайомого. Пізніше дізнаюся, що Анатолій приїхав на фестиваль із Броварів Київської області. Був він тут і наступного дня, виступивши перед тим на змаганнях ветеранів бойових дій «Ігри Героїв».

Дощ і справді не злякав справжніх патріотів. Ближче до вечора, в дощовиках чи плащ-наметах, із парасольками та без вони заповнили галявину перед сценою, щоб послухати пісні гуртів «Колір ночі» I Miss My Death Yurcash / Юркеш Stary Olsa. Не менш людно було і в неділю на виступах гуртів FRAM, MadHeads, «Сокира Перуна», Khors.

До речі, в неділю на «Голосіївській Криївці» можна було потягатися силою з представниками української Федерації стронгмену України на чолі з головою Федерації Сергієм Конюшком та найсильнішою людиною планети Василем Вірастюком.

Тут же ходили реконструктори в одностроях часів Визвольних змагань. Цього року головною темою «Голосіївської Криївки» стало 100-річчя Української революції, зокрема Гетьманської держави Павла Скоропадського, історії українського війська. Цій темі були присвячені виступи багатьох істориків, які намагалися провести паралель між тими часами і сьогоденням. 

Представники освітньої платформи «Експертний корпус» організували «Історичний полігон» і презентували видання «Мілітарний атлас Києва: Переможні бої. 1918 рік». Охочі могли сфотографуватися разом із картонними фігурами Міхновського чи Скоропадського та інших історичних діячів, зроблених із краєвидів Києва тих часів. 

А загалом атмосфера фестивалю нагадувала мандрівку у часі. Хлопці в шароварах і з шаблюками поряд із козацькою гарматою рекламували дитячий табір «Козацька фортеця». А за два кроки можна було повправлятися у складанні-розбиранні сучасного автомата Калашникова. І зрозуміти, що війна зовсім поруч, а Визвольні змагання тривають досі. 

Головне — відчувалося, що тут справді всі свої. У цьому — особливість «Голосіївської Криївки», яка нині мало чим поступається популярному маштабнішому «Бандерштату». Хіба що не так розкручена.