На «Фотопараді в Кобеляках» представили світлини фотохудожників із 45 країн світу

19.09.2018
На «Фотопараді в Кобеляках» представили світлини фотохудожників із 45 країн світу

Відкриттям фотопараду стала Валентина Киценко з Гарбузівки Кобеляцького району. (Фото автора.)

Унікальна виставка кращих світлин фотохудожників із 45 країн світу під назвою «Фотопарад у Кобеляках» (подібною експозицією досі могли похвалитися хіба що великі міста) працює у приміщенні Кобеляцької міської ради.
 
Винуватець цієї нерядової події — відомий фотохудожник і журналіст із Кобеляк Костянтин Бобрищев — зазначив, що про кожен представлений тут знімок можна розповідати годинами, а разом вони складають правдиву історію життя у планетарному масштабі.
 
Думка створити фотовиставку, якої не бачив жоден райцентр, виникла в голові цього невгамовного чоловіка, за його зізнанням, давно. 
 
— Спостерігав, як подібні вернісажі проводять у Великобританії, Індії, Чехії тощо, й думав: а чому б не організувати щось подібне й у Кобеляках? Чим наш райцентр гірший? І так поступово реалізував цю ідею, — розповідає Костянтин Васильович. — Дякую Богу за те, що він спонукав відгукнутися багатьох талановитих фотохудожників із різних континентів. Із більшістю з них я познайомився завдяки всемогут­ньому iнтернету. Буває, виставиш свою фотографію, і когось із колег на другому кінці світу щось у ній вразить, зачепить за душу, змусить озватися. Скажімо, у мене є знімок «Забута мелодія». Так от, на сайті «Фотожизнь художественная» він протягом десяти років за рейтингом лишається неперевершеним (про нього вже навіть написано поезії і знято фільми). Ти, у свою чергу, знайомишся з роботами інших майстрів — отак і зав’язуються дружні стосунки. Тож із багатьма з фотохудожників, чиї світлини представлені на цій виставці, я знайомий заочно, хоч вважаю їх своїми добрими друзями. До речі, кілька днів тому в Німеччині вийшла друком книга моїх фотознімків — із людьми, котрі таким чином оцінили мої роботи, мене також познайомив iнтернет. 
 
І справді, фотографія нас знайомить, зближує й об’єднує. За словами Костянтина Бобрищева, на багатьох відомих зарубіжних авторів допоміг вийти фотохудожник із Рівного Олександр Харват, знімки якого також представлені на «Фотопараді в Кобеляках». Це унікальний чоловік. Дослужившись в органах правопорядку до звання майора, він одного прекрасного дня кардинально змінив своє життя, вирішивши зайнятися фотосправою. Нині ж він не лише знаний фотомайстер, а й організатор потужного Міжнародного салону художньої фотографії «Фотовернісаж на Покрову», який набув авторитету й популярності у світі. Щороку сюди надсилають свої роботи представники від 30 до 70 країн зарубіжжя. До речі, цьогоріч для участі в журі конкурсу до Рівного прибув сам Генеральний секретар FIAP (Federation Internationale de I’Art Photographigue) Іоанніс Лукоріс із Греції. Збирався побувати й на відкритті «Фотопараду в Кобеляках», а не приїхав із банальної причини — через відсутність авіаквитків. Тож обмежився вітальною телеграмою.
 
Відкриттям фотопараду можна назвати Валентину Киценко, педагога за освітою. Молода жінка живе в малому селі Гарбузівка Кобеляцького району й займається вихованням трьох малих діток. Дивишся на її фотознімки й дивуєшся: звідки в неї цей дар? Валентина розповіла, що чи не все життя малювала, а декретні відпустки змусили її взяти до рук фотокамеру. Згодом вона по-справж­ньому захопилася фотографією,  зрозумівши, що в такий спосіб може виразити себе. Наголошує: дуже вдячна чоловікові за те, що замість діамантів той купує їй фотоапарати з хорошою оптикою. 
 
— Мій улюблений жанр — фотопортрет. Найбільше люблю знімати дітей, бо вони безпосередні, а тому на фотознімках природні, а їхні емоції щирі, — ділиться Валентина. — Сприймаю тільки ті фотографії, які живі, дихають. Тому мені зовсім не подобаються постановочні знімки. У мене були спроби їх робити, але вони не оживали, тому дійшла висновку: це не моє. Доля завжди зводить мене з хорошими людьми. Приємно, коли така людина, як Костянтин Васильович у тебе вірить. Звісно, він полюбляє критикувати мої роботи, але водночас і надихає.
 
А ще на відкриття виставки «Фотопарад у Кобеляках», на якій представлено багато робіт і самого Костянтина Бобрищева — володаря багатьох престижних міжнародних нагород у сфері фотомистецтва, завітали його добрі друзі. Віктор Фесюра, котрий об’їздив зі своєю гармошкою десятки країн, неодноразово бував у зоні АТО й нарешті одержав дуже рідкісне звання «Заслужений гармоніст України», перед початком урочистостей підняв присутнім настрій майстерною грою на народному музичному інструменті. Микола Хрієнко, заслужений журналіст України, людина, котра пройшла та проїхала майже 180 тисяч кілометрів нашою планетою (один із його маршрутів тривав 7 місяців і 4 дні), приїхав із Києва. 
 
— У 1979 році я разом із командою плив на байдарках із міста Ахтирка до села Світлогірське, — пригадав він. — У Кобеляках вирішив зайти до редакції місцевої «районки» і, побачивши на столі Людмили Овдієнко знімки Костянтина Бобрищева, захотів із ним познайомитися. Відтоді ми дружимо, бо обидва однаково залюблені у фотографію. Хочу показати вам лише одну книгу його знімків під назвою «Війна і мир», присвячену подіям на сході України, що отримала золоту медаль міжнародного конкурсу «Фотокнига-2016». А те, що завдяки Костянтину ось така масштабна міжнародна фотовиставка відкрилася в малому райцентрі, — взагалі унікальне явище. Вона має велике значення для осмислення нашого перебування на землі, естетичного, морального й національного зростання. І ста років не вистачить одній людині, щоб зробити всі виставлені тут знімки. Та з цим прекрасно впоралися 45 фотохудожників із 45 країн світу!
 
А заслужений артист України, жонглер-еквілібрист, який також об’їздив увесь світ, кобеляччанин Олександр Хоманько не лише пригадав, як деякий час працював разом із Юрієм Нікуліним і познайомив із ним Костянтина Бобрищева, а й продемонстрував чорно-біле фото відомого артиста цирку й кіно у виконанні кобеляцького фотомайстра зі свого архіву.
 
  — Те, що Костянтин Васильович робить для Кобеляк, — неоціненне. Просто дивуюся, скільки в нього ідей і енергії. Сьогодні він здивував цією фотовиставкою. І, певен, отак дивуватиме всіх нас до ста років, — закінчив Олександр Хоманько на оптимістичній ноті. 
 
— Костянтин Бобрищев презентує наш невеликий райцентр, своїх земляків у світі. Завдяки отаким високохудожнім фотовиставкам у різних куточках планети знають кобеляччан: як видатних, так і зовсім невідомих — і це просто здорово! Я не знаю, хто іще отак прославив свою малу батьківщину, просту людину. Без любові до людей ці знімки Костянтину Васильовичу навряд чи вдалися б, — зауважила журналіст Кобеляцької районної газети «Колос», поетеса Олена Харківець.
 
Утiм сам Костянтин Васильович наголосив, що ця фотовиставка — колегіальна, тож він не хотів би тягнути ковдру на себе. Хоч, звісно, він є автором ідеї. А от втілити її в життя було не так просто: фотовиставку робили з великими потугами. Помістити 203 знімки під скло і в рамки — навіть на це знадобилися значні зусилля. А ще ж потрібно було розмістити їх так, щоб кожне фото ніби промовляло до вас зі стіни. Аби раціонально використати простір, вирішили задіяти й столи посеред зали — на них також розклали світлини. Хоч усе одно для всіх фотошедеврів місця не вистачило, тож Костянтин Бобрищев відклав їх до наступної виставки. 
 
— Очевидно, сам Господь волів, щоб ця фотовиставка відбулася. Я сьогодні стомлений, але, без перебільшення, дуже щасливий, адже моя мрія, думка стала реальністю, — зізнався винуватець події. — Певен: сюди неодмінно заходитимуть люди. Хай небагато. Але все велике починається з малого. Мені хочеться, щоб після цієї виставки була друга, третя... Тоді, можливо, мої земляки-кобеляччани по-іншому подивляться на фотографію і зрозуміють, що один знімок часом може розповісти більше, ніж ціла книга. n