Відпочивальники Одеси ризикують залишитися без доступних пляжів

14.12.2018
Посеред зими, 12 грудня, одеські депутати ледь не проголосували за проект землеустрою щодо визначення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в Одесі.
 
Що дивного? — запитаєте ви.
 
Одеська міськрада вже не вперше намагається «протягнути» проект, який дозволить незаконно розпродати дві третини захищеної законом набережної Чорного моря.
 
У порушення закону «Про доступ до публічної інформації» міськрада південного міста не опублікувала проект рішення, як потрібно, за 20 днів до голосування.
 
Якби цей проект прийняли, то у громадському користуванні залишилося б лише 69 га прибережної захисної смуги з необхідних 210 га, тобто у три з половиною рази менше за норму.
 
Закон зобов’язує встановити прибережну захисну смугу шириною не менше встановленої законом пляжної зони — тобто 100 метрів (відповідно до статі 88 Водного кодексу та статі 60 Земельного кодексу).
 
Ця ширина визначена незалежно від містобудівної та земельної документації від моря, включає природні та штучні території, які вже сформувалися, а не ті, що хтось збирається намити.
 
— У міста можуть оптом вкрасти відразу 141 га цінних рекреаційних земель, на яких, відповідно до вищезазначених кодексів, не можна будувати нічого, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, — розповідає громадський працівник Юрій Нікітін. — Процес розкрадання прибережних ре­креаційних земель Одеси, у тому числі й пляжів, що почався 2000 року, підходить до свого логічного завершення!
 
Активісти міста Одеси обурені тим, що проект намагалися прийняти без громадських слухань та з порушенням всіх діючих законів. Лише своєчасне втручання громадськості Одеси дозволило хоч на якийсь час припинити свавілля.
 
Причина, по якій депутати Одеського міськвиконкому так стурбовані землеустроєм з визначення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в Одесі, дуже проста.
 
Адже пляжна зона встановлюється без урахування містобудівної документації, а прибережна захисна смуга повинна ці норми закону обов’язково враховувати. 
 
Обмеження накладаються на ширину прибережної захисної смуги (не менше 100 метрів), щоб помістилася пляжна зона. Стаття 68 Водного кодексу прямо вказує, що землі прибережної захисної смуги можуть бути лише у державній або комунальній власності.
 
А це обмежує апетити місцевих чиновників, які хочуть отримувати надприбутки від продажу «золотої» землі біля Чорного моря.
 
На думку громадських діячів Одеси, після затвердження фатального проекту депутатами міськвиконкому, прибережні землі дуже швидко розпродадуть iще до того, як у справу втрутиться суд та Міністерство екології.
 
А як тільки міські пляжі перетворяться на чиюсь приватну власність, повернути їх у власність міста вже буде практично неможливо.