Зачарована куля
У Києві з'явилася нова екстремальна забавка — зорб
Ви коли-небудь мріяли спуститися із зеленого літнього схилу зі швидкістю, що запаморочує свідомість? Тоді вам варто знати, що відтепер це стало можливим і в Україні. Нова екстремальна забавка для шукачів гострих відчуттів називається зорб. У другій половині ХХ сторіччя його вигадали дивакуваті новозеландські винахідники, надувши велику пластикову кулю та зіштовхнувши її з людиною всередині зі схилу. Відтоді зорб припав до душі багатьом охочим до розваг, кожен з яких намагався внести до цієї конструкції свої корективи. Тепер унікальні й симпатичні кулі «прописалися» й у Києві! Покататися у них можна за 75 гривень у Голосіївському районі столиці.
Товстих не беруть у зорбонавти
Нині остаточний варіант зорбу виглядає як прозора куля діаметром 3,2 метра з камерою для пасажира всередині. Ці дві сфери поєднані між собою за допомогою струн, яких у стандартному зорбі близько 400, тому якщо одна або навіть декілька з них не витримають навантаження, це не стане суттєвою перешкодою для отримання насолоди від катання. Залізти всередину можна через шлюзи, яких буває один або два — навпроти один одного. Звісно, під час спуску ви можете залишатися вільними, але новачкам все ж таки радять скористатися кріпленнями. Їх у зорбі також може бути два.
Звідки така назва? Кажуть, це скорочення від «z-orbit», тобто «невідома орбіта». На які тільки асоціації не наштовхує видовищна сфера! Проте найпоширеніше питання про зорбінг звучить приблизно так: «Чи не ставало, бува, кому у цій кулі погано?» Ні, таких випадків у світовій практиці поки не зареєстровано. Та й узагалі, зорбінг — дуже безпечний екстрим. Мабуть, тому що до скаженої розваги не допускають пасажирів «напідпитку» та з хворобами, наприклад гіпертонією та епілепсією. А ще в «зорбонавти» не беруть занадто товстих — вага пасажира не повинна перевищувати 120 кілограмів.
Пробували лягати під зорб — обійшлося без жертв
Аби потрапити на свято божевілля та адреналіну в Києві, ви маєте проїхати на 212 маршрутному таксі від станції метро «Либідська» до вул. Генерала Родимцева, звідки, продовжуючи рух цією вулицею, дійти до озера Дидорівка. Зорбінг-база, що розташована ліворуч, зустрічатиме вас своєрідними сигнальними вогниками — двома надувними кулями патріотичних кольорів. «Минулого року я побачив зорб у журналі й одразу почав шукати, де можна його купити. Але згодом зрозумів, що транспортувати його буде досить проблематично. Адже вигадали його у Новій Зеландії, звідки везти цю сферу і складно, і достатньо дорого. Тому ми знайшли інших постачальників, котрі займаються цим у Росії, і навесні вже привезли до Києва, — розповідає власник українського зорбу Олексій Орап. — Зараз їх три. Два у нас — у Голосіївському парку, а ще один — у Протасовому Яру — належить нашим знайомим».
Поки що в Києві немає дитячих зорбів. Тому кататися в цих кулях можуть лише особи віком від 14 років — на молодших не розраховане кріплення. Користуються популярністю зорби й на різноманітних вечірках. «Людям вже набридли одноманітні, стандартні розваги, і тому їх дуже приваблює щось нове й досі незнане, — веде далі Олексій Орап. — Нещодавно на одній iз корпоративних вечірок пройшла дуже актульна чутка про те, що когось iз пасажирів у зорбі знудило. Ця інформація виявилася звичайною вигадкою, але інтерес до кулі пожвавила!»
До речі, із зорбом навіть вже проводили невеликі експерименти — лягали під кулю, що котиться. Це виявилося зовсім не боляче — зорб великого розміру, але достатньо м'який. Тому обійшлося без жертв.
Прикметно, що кататися в кулі можна і влітку, і взимку, але з тією умовою, що траса засипана снігом — куля просто швидше ковзатиме.
Зараз власники куль хочуть випробувати зорби десь у іншому місці, наразі шукають придатні пагорби. Це є дуже проблематичною справою, оскільки ідеальна траса повинна бути достатньо рівною, без кущів та інших перешкод. Також на ній не повинно бути схилів у різні боки, бо тоді куля не котитиметься центральною доріжкою, а скочуватиметься. «До нас надходять запити з різних міст — люди дуже цікавляться новим видом екстриму, — запевняє власник диво-кулі, — Дніпропетровськ, Севастополь — це ті міста, де наші зорби можуть з'явитися найближчим часом».
Назвався екстремалом — лізь у зорб
Поки наші південні екстремали кусають лікті у чеканні зорбів, мене вже споряджають у хвилюючу мандрівку загадковою кулею. Знаходитися в «утробі» прозорої сфери досить дивно: маленьке середовище, у якому в прямому сенсі доводиться гнутися в дугу, та неймовірна спека через сонячну погоду дають відчуття грядущого дива. Міцне кріплення, що одягається на зразок рюкзака, не дає поворухнутися. Руки й ноги також фіксуються, щоб уникнути небажаних травмувань. Насолодитися «останніми хвилинами життя» довго не дають — охоче штовхають у прірву невідомості. Спроби пристосуватися до нової картинки — швидко минаючих неба-землі знову неба-землі — майже одразу присікаються зміною швидкості, у результаті чого «за вікном» майорить лише строкатий безлад навколишнього пейзажу. Залишається лише прислухатися до всеохоплюючого почуття невагомості. Але ось і воно припиняється — зорб зі мною всередині падає в обійми сітки у кінці траси, яка є своєрідним гальмом цього транспортного засобу. А потiм відпружинює, трохи прокочується у протилежному напрямку й зупиняється. Ну ось, знову земля під ногами.
Вікторія ДОЛГОВА.
