Напередодні першої зустрічі третього кваліфікаційного раунду ЛЧ-2006/07 обидва суперники — і «Динамо», і «Фенербахче» — видали гольову феєрію в національних чемпіонатах, тому очікувалося, що й ця гра може тривати на зустрічних курсах. Дійсність же перевершила наші сподівання: хоча гості й намагалися на кожну атаку господарів відповідати своєю, насправді це в них виходило лише епізодично. Тому зовні все виглядало так, що «біло-сині» просто повністю «розірвали» «жовто-синіх». На жаль, такий футбол за участі рівних за класом команд тепер рідко зустрічається в міжнародних матчах. Ось лише реалізацію відчутної ігрової переваги важко назвати переконливою. Різниця у два м'ячі перед візитом у турецьке «пекло» — це, звісно, дещо, утім, якщо врахувати втрачену можливість мати значно кращий гандикап, початок дуелі не можна назвати повністю успішним.

Напередодні старту у відбірковому турнірі Суперліги Мірча Луческу вперше застосував щодо своєї команди епітет «машина», який у нас прийнято вживати стосовно «Динамо». І румунський фахівець дещо помилився, бо перший же європейський «середнячок» не дозволив зіграти гірникам на повних обертах.

Після перших матчів останнього «кваліфайну» обидва російські клуби зберігають шанси на вихід до групової стадіїї Ліги чемпіонів. Особливо переконливо зіграв у домашньому матчі чемпіон Росії — ЦСКА, забивши словакам у другому таймі три «сухі» м'ячі. Інший московський клуб «Спартак», у складі якого повний матч провів українець Максим Калиниченко, може бути цілком задоволений нульовою нічиєю на виїзді. Щоправда, тренер їхніх опонентів із братиславського «Слована» зауважив, що «червоно-білі» в останніх трьох матчах забили лише один гол, тож ще хай спробують реалізувати домашню перевагу.

У середу на чемпіонаті Європи в Гетеборзі домінували росіяни, які здобули за один день 3 золоті, 3 срібні та 2 бронзові нагороди. Сподівалися бодай на одну золоту медаль і ми. Але Іван Гешко у важкому суперництві з дуетом агресивних іспанців на дистанції 1500 м прибіг до фінішу другим — 3.39,50. Виграв тут француз Баала. Він більшу частину забігу «сидів» за спинами лідерів, а на фініші показав час 3.39,02. «Бронза» — у іспанця Ігеро (3.39,62).

Його запам'ятають діловим і веселим, таким, що знає всіх спортсменів у обличчя, під керівництвом якого так легко розв'язувалися складні організаційні завдання.

Минулого року «Україна молода» відродила традицію відзначати клуб, який підготував найбільше гравців для національної збірної. Тоді приз «За честь прапора України» здобув дніпропетровський «Дніпро», який у сезоні-2004/05 делегував під синьо-жовтий прапор одинадцять (!) гравців, і дев'ять із них виходили на поле. Наша газета висловила сподівання, що конкуренція в боротьбі за «патріотичний» трофей зростатиме, і це підтвердилося вже в наступному сезоні. Можемо сказати навіть більше: успішний, на думку багатьох, виступ збірної України на чемпіонаті світу в Німеччині став можливим, зокрема, й через те, що у провідних українських клубах почали більше довіряти вітчизняним гравцям.