...Річка Інгул, яка паралельно до Дніпра перетинає Центральну Україну, на півдні Кіровоградщини розрізає гранітний щит і утворює глибокий каньйон. На дні каньйону, посеред річки, утворився кам'яний острів, складений з прямокутних брил та з плоским верхнім майданчиком. Місцеві жителі називають його Монастирище. Якщо на цей гранітний острівець-піраміду дивитися здалеку, то його велетенські блоки і справді нагадують кладку таємничого монастиря. Не дивно, що довкола цього місця ходить стільки легенд та історій...

Добробут родин Іванових дідів-прадідів і власне його батька Дмитра багато в чому залежав від «овечого чинника». У передгір'ї Бескидів кам'яниста земля не плодила в достатку зерно і городину. Та й придатних для обробітку грунтів тут завше було обмаль. Виручала домашня живність, зокрема невибагливі в утриманні вівці: молоко і м'ясо рятували від голоду, перероблена на одяг шерсть зігрівала в люті морози. Вівчарство формувало й особливий спосіб полонинського життя. З кінця весни, коли вільні від лісових насаджень поляни вкривалися соковитим різнотрав'ям, і аж до Покрови безлюдні в іншу пору року схили оживали голосами чабанів, овечим меканням і застережливим гарчанням собак, котрі оберігали отари від нападу хижаків.