У четвер Христос востаннє у земному житті вирішив відсвяткувати разом з учнями Пасху. За традицією, учні приготували жертовне ягня і опріснок. Однак усі вони хотіли сидіти за вечерею біля Христа і стали сперечатися, хто з них «більший». Тоді Ісус скинув одяг, налив до умивальні води і помив учням ноги, витираючи рушником. Потім сказав: «Коли Я, Господь і вчитель, умив вам ноги, то і ви повинні один одному вмивати ноги».
За вечерею Христос узяв хліб, благословив його і розломив, дав учням і сказав: «Прийміть, їжте: це є тіло Моє, що за вас ламається. Оце чиніть на спомин про Мене». Тоді подав учням чашу з вином: «Пийте од неї всі, бо це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається задля відпущення гріхів». Цим самим встановив Тайну Пресвятої Євхаристії — перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христову (Таїнство Причастя). Тоді ж сказав: «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; щоб як Я полюбив вас, так щоб і ви любили один одного. З того й знатимуть усі, що ви Мої учні, коли матимете любов між собою». Після вечері Христос пішов з учнями на Оливну гору до Гетсиманського саду і там довго в тривозі молився, віддаючи себе волі Божій. А тоді з'явився Юда і поцілунком вказав на Ісуса озброєним вартовим.
У четвер увечері в церкві від-правляють «Страсті», згадують муки, які терпів Христос. Протягом відправи кожен тримає велику запалену свічку, що зветься «страсною». Після служби її намагаються донести від церкви до дому запаленою. Для охорони свічі від вітру використовують ліхтарики з кольорового паперу чи скла.
КРОВ
Знак життя, місце перебування душі. Це символ роду, спорідненості (у обряді побратимства треба було «обмінятися» кров'ю). Також це символ свободи, життєвої повноти. У програмних положеннях Українсько-Слов'янського братства святих Кирила та Мефодія сказано: «А Христос-цар свою кров пролив за свободу роду чоловічого». У міфологічних уявленнях символами-синонімами крові є вино, червона пряжа, калина. У християнстві ми почуваємося спорідненими (один Божий народ) через причастя Тіла і Крові Христа. Вино і кров — подібні символи, що позначають істину. Спаситель порівнював Себе з виноградною лозою, а своїх учнів із гронами.
ХЛІБ
Хліб є символом повноти, добробуту і, загалом, білого світу. Він символізує взаємообмін між Богом і людьми. Ділитися хлібом — означає жити в добрі. У християнстві хліб — знак Бога і Царства Небесного.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
