Кожному — своє,

З телефонних дзвінків, листів та усних відгуків, що надійшли услід проектові «Батьківщина-13», ми зрозуміли, що зробили одну помилку — не представили авторів, які, нам здавалося, представлення не потребують. Тому — вдивіться ще раз у ці обличчя:

Микола РЯБЧУК: Свобода як окраєць хлiба

Микола РЯБЧУК: Свобода як окраєць хлiба

Кiлька тижнiв тому у Варшавi менi пощастило переглянути ретроспективу польської кiнокласики — вiд Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссi до Казiмєжа Кутца, якого, iз соромом мушу зiзнатися, до того не знав i який, може, саме тому справив на мене найсильнiше враження. Його фiльм пiд назвою «Смерть як окраєць хлiба» (1994) — невибаглива, майже документальна розповiдь про кiлька грудневих днiв 1981 року на однiй iз шахт пiд Катовiце, де розiгралась — не вперше i не востаннє — одвiчна екзистенцiйна драма мiж правдою й силою, вiрою i цинiзмом, людською гiднiстю i брутальним насильством.

Юрій АНДРУХОВИЧ: Тринадцять слів з розгорнутим трактуванням

Юрій АНДРУХОВИЧ: Тринадцять слів з розгорнутим трактуванням

Зараз уже майже ніхто не вірить у те, що Радянський Союз був злом. Отож не цілком зрозуміло, на біса взагалі здалася вся ота незалежність. Це слово, протягом останніх тринадцяти років послідовно й успішно компрометоване, знову потребує реабілітації. Воно вживається стосовно країн, яким на історичному шляху довелося визволятися від чужоземного панування. Тому день незалежності як національне свято існує, наприклад, у США, але не існує у Великобританії (хоч, можливо, в них теж є якийсь день незалежності — від Римської імперії). СРСР був злом, тому що блокував повноцінне існування неросійських націй: нас, українців, у світі наче не було, ми були Russians, позбавленими суб'єктності у світовій історії та політиці, до того ж співвідповідальними за всі злочини радянської системи, як, наприклад, розстріли тінейджерів у Будапешті 1956 року. Край цьому напівкоматозному станові поклала передусім чорнобильська катастрофа, внаслідок якої українські радянські люди дізналися, що в природі існує дещо, могутніше від кремлівського керівництва. Саме так почалася українська ланцюгова — в сенсі розривання ланцюгів — реакція. Це потягло за собою той визвольний переворот у масовій свідомості, котрий увінчався настільки ж масовим голосуванням за незалежність у грудні 1991 року. Її було здобуто дещо зненацька і, умовно кажучи, безкровно. А потім її було вкрадено.

Олександр ІРВАНЕЦЬ: Кругом тринадцять

Олександр ІРВАНЕЦЬ: Кругом тринадцять

Тринадцять років — це вік пубертатний, перехідний, вік, коли грають гормони, вилазять прищі й хочеться невідомо чого. Коли починають рости вуса й грубішає голос, — це якщо ти хлопчик, або якщо ти дівчинка, тоді ростуть не вуса, а дещо інше. Одразу постає питання: а хто ж тоді вона, Україна — хлопчик чи дівчинка? Судячи з імені жіночого роду і з тієї символічної особини, що зіп'ялась на колону посеред головної столичної площі, вона таки дівчинка. Ну, може, зовсім трішки хлопчик, інколи, вкрай рідко. Значно рідше, аніж хотілося б.

Андрій КУРКОВ: Вип’ємо за самобутнiсть нашої загадковостi!

Андрій КУРКОВ: Вип’ємо за самобутнiсть нашої загадковостi!

Нещодавно в Парижі один мій добрий знайомий сказав: «Знаєш, на Заході головна проблема в сприйнятті України полягає в тому, що за назвою «Україна» ховається не країна, а територія. Територія, що лежить між Польщею і Росією».

Євгенія КОНОНЕНКО: Моя Україна

Євгенія КОНОНЕНКО: Моя Україна

Я вже була автором кількох досі ще недрукованих відвертих сповідальних есеїв, коли надійшло замовлення написати текст про те, чим для мене є моя Батьківщина. З приводу 13-ї річниці незалежності України. Зрештою, все пишеться якщо не на замовлення, то з приводу. Xіба що приводом, зазвичай, стає не загальновідома дата, а твої особисті обставини. Як виявилося, спроба розібратися, чим, власне, є для тебе твоя земля, призводить чи не до глибших і заплутаніших блукань підвалинами твого єства, ніж коли гранично щиро пишеш про те, чим є для тебе батьки, діти, кохання, творчість. А коли намагаєшся відшукати все те, що пов'язує тебе із твоєю вітчизною, мабуть, найважче знайти саме ту риторику, коли все це не буде ні банальним, ні фальшивим, ні епатажним.

Тарас ПРОХАСЬКО: Безмежнiсть обмеженого свiту

Тарас ПРОХАСЬКО: Безмежнiсть обмеженого свiту

Мушу відразу сказати те, що хочу (зробити декларацію, яка є, властиво, суттю того, що буде сказано. Якби щось таке дозволяли правила писання, то, зрештою, те, що я сказати хочу, вмістилося би у цих кілька написаних рядків).
Отож. України нема. Нема так само, як i не існує чогось такого, що можна було б назвати усім. Або нічим. Бо так само нема нічого без, поза, помимо України. Нема тебе, нема мене...

Марія МАТІОС: Україна від лукавого

Марія МАТІОС: Україна від лукавого

...Десь приблизно в тринадцятирічному віці мені ніде так не хотілося побувати, як на Таїті: в тамтешніх розкошах природної екзотики Гоген колись створив свої фантастичні полотна пристрасті і сонця. У той час мої веселі для очей Карпати здавалися бляклими у порівнянні з буянням яскравих, крикливих, ба, навіть фривольних фарб на Гогенових картинах. О, благословенні часи молодості, коли сповідуєш яскраве і бездумне!

Павло ВОЛЬВАЧ: Крізь сутінки свят

Павло ВОЛЬВАЧ: Крізь сутінки свят

Отож, озирнутися на тринадцять років? Добре. Озираюсь. І, ще навіть до озирання, застуючи собою весь туманно-картатий огром минулого, чомусь спливає в пам'яті розчервоніла фізіономія сільрадівського голови — два пасемця колишуться над водянистими очима — з яким ми, журналісти з «города», що на самому початку проголошення незалежності чогось прибилися в гуляйпільську глухомань, п'ємо в порожній і темній сільраді.

Володимир ЄШКІЛЄВ: Батьківщина як втрата

Володимир ЄШКІЛЄВ: Батьківщина як втрата

Є підозрілий різновид літературної обдарованості: вміння радикально висловлюватися. Овочі цього таланту практично ніколи не бувають поживними, але часто-густо здатні спровокувати в читача низку асоціацій і парадоксів. Один із вимираючої породи письменників-пророків здобувся на таку алегорію: «Згасання зірок у «чорних дірах» Всесвіту, змертвіння й занепад галактик — це форма «астрономічного фашизму», що піддає «расовим чисткам» цілі ділянки світобудови». Як казав знайомий гуманітарний технолог: тупо, але сильно. Забув додати: пророк живе в Росії і полюбляє карамболь. Літературна ж братія в Україні рідко користується цим методом — встидається, мабуть. Або ж не вміє бити «від борту». А метод, проте, може бути продуктивним. Наприклад, стає доречним обізвати скупчення холодних розріджених зірок спектрального класу «К» «астрономічним громадянським суспільством», а процеси, що відбуваються у надрах галактичного об'єкта Сомбреро, — «астрономічною війною в Іраці».