Голодомор: знати, щоб бути

Голодомор: знати, щоб бути

Як розповідати підліткам про голод? Щоб у їхній пам’яті лишилися не крижані жахіття, не паралізуючий жаль до самих себе як нащадків жертв, не злість на катів... А імена людей, які загинули, не зрікаючись любові до рідного. Прізвища тих, хто рятував вмираючих, не зважаючи на смертну заборону це робити.

Урок людяності

Урок людяності

Минулого тижня у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» відбулось інтерактивне заняття для підлітків «Голодомор: залишатися людиною». На нього музей запросив членів Національної скаутської організації «Пласт».

Лілія Мусіхіна: Ми об’єднані часом і простором своєї країни

Лілія Мусіхіна: Ми об’єднані часом і простором своєї країни

«Минулого року я зрозуміла, що від нас залежить дуже багато. Ще не так давно я замилувано дивилася назад, не бачачи сьогодення — воно для мене обмежувалося розповідями бабусь про старовину під час фольклорних експедицій. А цього року стала учасником історії. Втратила побратимів, не одну труну накрила прапором, — розповідає фольклористка, письменниця і координатор Штабу самооборони в Тернополі Лілія Мусіхіна.

Стусова перемога

«Сказано — зроблено» — ця приказка вельми доречна до події, що відбулася вчора в Києві. Ще в січні мер столиці Віталій Кличко пообіцяв громадським активістам, що «до Дня Києва сквер Стуса буде відкрито». До цих слів мера не в усіх була довіра. Адже тяганина з офіційним невизнанням ділянки по проспекту Перемоги, 119 тривала кілька років.

Дзвони Биківні

Дзвони Биківні

Цієї неділі, в день вшанування жертв комуністичного режиму на території меморіалу в Биківнянському лісі дзвонили дзвони. Не моторошно-розпачливі, а обнадійливо-воскресні. Після кількох років новітнього «державного терору» справедливість та історична пам’ять поновлені, архіви НКВС знову відкриті, з борців за свободу нашої країни знято тавро «ворогів народу».

Світло Тамги

Світло Тамги

Свого часу Україна не прийшла до Криму — і ось тепер Крим «увірвався» до столиці: болем, реальністю, шоком. Після «несподіваної» окупації півострова російськими військами, на наших очах у стислому вигляді відбуваються події, що колись передували депортації кримських татар із Батьківщини.

Речники кривавого «миру»

Речники кривавого «миру»

Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення.

А дерева ж — за що?

Сто кленочків і липок, дубків і сосонок висадили активісти громадських організацій, члени Київської міської організації Народний рух України, працівники КП УЗН Святошинського району, учні школи №235 ім. Чорновола та мешканці Святошина на суботнику 25 квітня.

Потрібні по війні

Потрібні по війні

«Війна змінила життя всього суспільства, не тільки тих, хто бере участь у бойових діях. Але саме вони прийняли на себе найпотужніший удар. Ситуацію треба прийняти як реальність і рухатися далі, в напрямку подолання її наслідків», — заявила голова Комітету психологічної адаптації та соціальної реабілітації Асоціації народних волонтерів України Людмила Пілоян, презентуючи проект «По війні».

«Не наша» Україна?

«Не наша» Україна?

«Да зачем России эта дыра, эта Украина!» — горлає інтелігентна тітонька в київському тролейбусі на бомжуватого дідка. Дідок твердить, що «Путін на Донбасі не зупиниться», а тітонька заперечує, що це «брєдні» і що «Донбас треба віддати Росії, аби вгамувалася».