Такого шоу український музичний бізнес не мав iз часів пам’ятного розлучення «Океану Ельзи»: коли у 2004 році з гурту демаршували Юра Хусточка та Дмитро Шуров. Другий скандальний «розбіг» влаштували «Гайдамаки». Паралелі невипадкові: обидві формації мають шалену популярність, а отже, є що ділити — пісні, назву, прихильників, крім того, в обох випадках в інфопростір була кинута фраза «шукайте жінку» (за твердженням музикантів з «Гайдамаків», негаразди в колективі почалися, відколи Ярмола одружився на українці з Польщі).

Історія закрутилася наприкінці минулого тижня, коли в інтернеті з’явилося дві відозви. Перша — лист музикантів формації (Володимир Шерстюк, Іван Леньо, Олександр Дем’яненко, Сергій Борисенко, Сергій Соловій), де йшлося, що «гурт ««Гайдамаки», у тому складі, в якому ви звикли його бачити, існування не припиняв, але через непримиримі творчі розбіжності «Гайдамаки» обрали різні музичні шляхи з вокалістом Олександром Ярмолою». Друга — заява фронтмена Олександра Ярмоли: «Кілька днів тому було презентовано оновлений офіційний сайт гурту, нових музикантів колективу та нову пісню. Рішення, на перший погляд, різке, але обґрунтоване». Далі йшов перелік розбіжностей творчого і фінансового характеру.

Національний відбірковий конкурс «Євробачення–2012» продовжив традицію великих та малих скандалів, закладену ще від інциденту з «Гринджолами». Своє невдоволення рішенням журі, яке не оцінило «зомбі–шоу» Макса Барських, ще на етапі півфіналу озвучив Алан Бадоєв (але тоді співак переміг у голосуванні на порталі say.tv, а отже, як і переможці «Шоу №1», гурт «Нереальні», автоматично потрапив до фіналу). Едуарда Романюту ЗМІ звинуватили в плагіаті, оскільки він виступав із піснею, яку свого часу рідною мовою виконував іспанець Давід Бісбаль. Участі в нацвідборі позбавили Олексія Матіаса, адже серед суддів у півфіналі був його продюсер Влад Багінський. Та, певно, найбільшу увагу до себе привернула юна Рената Штіфель. Інтернет «запавутинили» чутки про те, що переможе саме ця дівчина... завдяки заможним батькам.

Попередній реліз однієї з найвідоміших і найдосвідченіших бард–рокових формацій країни мав назву «Неопалима купина» і складався з авторських композицій Анатолія Сухого і Олександра Веремчука на теми визвольних змагань українського народу. На той момент уже мало не хрестоматійними стали такі пісні, як «Пане полковнику», «Я — Крук»... Це — своєрідні пісні–візитки уславленої команди, яка фактично є ровесником Всеукраїнського фестивалю «Червона Рута». Тоді, у далекому 1989–му, «Рутенія» стала дипломантом у номінації «співана поезія».

Сьогодні в київському клубі «Стерео плаза» відбудеться великий концерт–святкування з нагоди першого десятиліття творчої діяльності однієї з найяскравіших поп–рокових формацій України «Скай». Як і годиться у подібних випадках, Олег Собчук і компанія запрошують на своє свято найближчих друзів. Серед яких побачимо Гайтану, Руслану, гурти «Друга Ріка», «Грін Грей», Гудімов, «Скрябін», «Брати Карамазови», «Гуаш», «ТНМК», «Піккардійська терція», Дмитра Шурова та легендарну польську групу «Будка суфлера», з якою наші хлопці записали спільний трек до «Євро–2012».

Нині вже є очевидним, що поряд iз «Другою рікою» та «Океаном Ельзи» «Скай» належить до грона найкращих поп–рокових команд країни. Про це свідчать не лише численні сольні концерти групи, незмінно високі місця у різноманітних хіт–парадах, але й активна громадянська позиція колективу. Втім про все по порядку...

Етно–ска–панк–реггей–гуцул–рутс–формація — оркестр радості і щастя «Перкалаба». Ця розкішна самоназва одного з найбільш яскравих на сьогодні українських колективів, безумовно, зігріє душу не одному відчайдушному симпатику. Особливо, якщо йдеться про живу клубну презентацію нового альбому «Дідо» (першого грудня в Києві у Sullivan Room) — та ще й у компанії Євгена Гудзя, колишнього киянина, а нині — лідера культової американської формації Gogol Bordello, та етно–хаос формації «ДахаБраха». Щоправда, варто зазначити, що й сольні виступи «Перкалаби» без жодних «зоряних» колег завжди супроводжують справжні аншлаги. У даному випадку присутність Гудзя зумовлена давньою дружбою музикантів, близьких за естетичним світосприйняттям.

Нагадаємо, що попередня позиція у дискографії «Перкалаби» — це дводискова збірка живих виступів групи у Львові, у клубі «Лівий берег», який розташовано якраз в будівлі Львівського оперного театру, поверх «мінус один». Звідси й назва цього чудово виданого альбому — «УНДЕРОПЕРА». Саме тому й останній європейський концертний тур групи було названо «Ундеропера–тур–2011», який відбувався у культових ска–панк–реггей–клубах Польщі, Німеччини, Австрії і Швейцарії. Це був уже четвертий за рахунком виїзд «Перкалаби» до Європи. Про історію, сьогодення і творчий метод гурту ми поговорили з менеджером і справді креативним директором Олегом Гнатівим, який просить називати його просто «Мох».

Свій четвертий повноцінний номерний альбом одна з найпопулярніших українських команд лише починає презентувати, щоправда, поки що в Росії, але вельми масштабно і гучно. Українська офіційна прем’єра бумбоксівської платівки відбудеться у Києві 9 грудня. Як і слід було очікувати, над новим матеріалом працював розширений колектив музикантів, хоча кардинально на загальний саунд це не вплинуло. Найбільша зміна — це, власне, помітне подорослішання самих музикантів, зокрема лідера–вокаліста Андрія Хливнюка. Йдеться про світогляд і світовідчуття матеріалу: пісні стали більш ємкими, філософськими, але не втратили притаманних гурту гостроти, сарказму і гумору. Водночас музична палітра і надалі залишається доволі прозорою й легкою — це примхлива суміш рок–н–ролу і хіп–хопу з делікатними домішками джазу, своєрідним вокалом і месиджами головного генератора ідей Андрія Хливнюка.

У неділю в Запоріжжі відбувся благодійний концерт за участю українських колективів i виконавців: «Тартака», «Хорти», Тоні Матвієнко та Арсена Мірзояна. Усі кошти, отримані під час виступу, підуть на лікування шестимісячної Поліни Остапенко, котрій поставили страшний діагноз — атрезія жовчних шляхів.

Сольна платівка Леоніда (Лео) Бєлєя — це перш за все подарунок малятам та їхнім батькам, адже завдяки появі цього альбому певним чином заповнюється велика «біла пляма» у сегменті якісної авторської музики для дітей. Колискові «Вартових» зроблені з колосальною віддачею — це надзвичайно добрі, тонкі, вишукано–мелодійні композиції, ще й прекрасно аранжовані. Частина з них — «Ніч по небу пливе», «Зелена кімната», «Ангел мрії», «Вартовий тихої ночі» — зроблені у співпраці з вокалісткою фольклорного ансамблю «Поляниця» Оленою Єлізаровою, що додає такий необхідний пісням цього жанру жіночий тембр.

20 листопада у столичному «Палаці Спорту» ветерани української рок–сцени дадуть ювілейний концерт до 25–річчя своєї музичної діяльності. «25 років на орбіті» обіцяє бути стовідсотковим шоу в стилі «ВВ»: драйв від старого складу «ВВ» (на концерті виступлять Олександр Піпа і Юрій Здоренко), епатаж від Ніни Хаген, гумор від Леся Подерв’янського, а ще яскравий музичний калейдоскоп із «Бумбокса», «Ляпіса Трубєцкого», Ноггано — на цьому перелік запрошених музикантів тільки починається. Крім духовної поживи, «ВВ» для своїх фанів підготували й матеріальні подарунки: новий DVD–диск із записом фільму–концерту «ВВ на сцені фестивалю РОК СІЧ», а також конкурс на кращий кавер на будь–яку пісню з «вевешного» репертуару (головний приз — iPad).

Напередодні великого дійства «УМ» намагалася з’ясувати деталі обіцяного грандіозного тригодинного шоку.