Зображені сучасними художниками думки і дії періоду повномасштабної війни в одному місці — в Києві в Українському домі — можна встигнути побачити ще до 25 червня у масштабній виставці «Ти як?».

Не кожен знає, що Ольга Петрівна Косач, більш відома як Олена Пчілка, — з роду Драгоманових, мати письменниці-інтелектуалки, яку всі знають за псевдонімом Леся Українка, — була редакторкою.

Коли понад рік точиться повномасштабна війна, а бойові дії й тимчасово окуповані російським нападником українські території — це реальність у країні понад дев’ять років, то люди творчих мирних професій публічно рефлектують про своє бачення і ставлення до всіх трагічних і героїчних подій.

Вишиванка — це не просто нитки на тканині.

Вечором єднання країни став у Києві нещодавній концерт «Симфонія Криму.

Понад пів століття Олександра Василівна Данилевська з Чернігівщини працювала на шкільній ниві: вчителювала, була заступником директора, потім директором у рідній Кобижчі.

Вдруге упродовж понад місяця у Києві виступатиме камерний оркестр «Ренесанс» Маріупольської філармонії, який відродився у столиці після року вимушеного мовчання – бо ж митці, як і решта містян, змушені були рятуватися від жорстокого нападу російських військ.

Уперше після початку повномасштабної війни академічний театр «Київ Модерн-балет» показав прем’єру — хореографічну постановку на одну дію «Завтра» на музику Фридерика Шопена.

«Поезія не пишеться — вона стається!» — так вважає Анатолій Матвійчук, автор поезії, що стала основою мистецького проєкту «Слово — зброя!», який Національна філармонія України присвячує Дню українського добровольця.

Кандидатка наук у мистецтвознавстві, письменниця та журналістка Олександра Шутко, напевно, найбільше знає про українок, які близько пів тисячі років тому були у колі сильних світу поруч із правителями у Стамбулі.