Вісім із десяти французів є нащадками Анни Київської

На початку травня українці з’їжджаються до старовинного містечка Санліс за 40 кілометрів від Парижа, аби вшанувати пам’ять відомої українки — доньки Ярослава Мудрого.

 

Саме тут у 1065 році Анна Київська, дружина короля Франції Генріха I, заснувала абатство Святого Вінсента, оскільки проживала віддалено від французької столиці майже 20 років. На його території у XVII столітті було встановлено пам’ятник, де Анна Ярославна тримає у руці мініатюрну модель заснованого нею монастиря. Напис на пам’ятнику був «Анна руська, королева Франції».

 

 29 вересня 1996 року за запитом української громади Франції оригінальний напис під статуєю змінили на «Анна Київська, королева Франції». У червні 2005 році у Санлісі встановили пам’ятник королеві Анні, який створив Валентин Зноба. Це був подарунок від України. 

 

За кількасот метрів від монастиря у 2013 році завдяки пожертвам українців з усього світу було куплено будівлю XVII століття. Таким чином, у цих стінах відкрили Центр Анни Київської, який очолює Анна Кантер. У 2019 році частину будівлі відреставрували. Відтоді її використовують як культурний центр. 

 

У Санлісі до підніжжя пам’ятника, що розташований на однойменній площі, у День пам’яті Анни Київської 5 травня поклали вінок із квітів заступниця мера міста Флоренс Міфсуд, представники посольства України у Франції та представник греко-католицької церкви Гліб Лончина. Зібралося багато пластунів, представники франко-українських асоціацій, місцеві мешканці Санліса. 

 

 

Говорячи нині про інтеграцію України в Європу, не варто забувати, що наші співвітчизники були включені в європейський контекст ще тисячу років тому.

 

Історія однієї з найзагадковіших королев (за версією французького історика-дослідника Філіппа Делорма) Анни Київської — яскравий тому приклад. Донька Ярослава Мудрого, дипломатка і яскрава політична постать тих часів, стала дружиною Генріха Першого та матір’ю французького короля Філіппа I. 

 

Будівлі абатства (монастиря) були продані в 1790 році як національне надбання. Їх послідовно використовували як військовий госпіталь, казарми, прядильну фабрику, а потім як освітній центр — із 1836 року. Зараз приміщення займає приватна середня школа. 

 

Юлія ШИПУНОВА, Франція