Патріарх, який термодинамікою довів незалежність
Ігорю Юхновському — 85. Видатний український учений і політик, що воював під Бродами у складі Червоної армії, а тепер підтримує УПА, розповів «УМ» про свій непересічний життєвий шлях Володимир СЕМКІВ   

Першого вересня Ігореві Юхновському виповнилося 85 років. Незважаючи на поважний вік, Ігор Рафаїлович «в строю». Багато молодих людей можуть позаздрити світлому розуму та енергійності цього великого чоловіка.

Академік Юхновський — один із найяскравіших старожилів в українській політиці. Саме він очолював Народну раду — фракцію, яка в першому складанні Верховної Ради, ще в 1990 році, тобто за часів СРСР, згуртувала довкола себе прихильників української Незалежності. Саме вона, Народна рада, виборола Декларацію про державний суверенітет і Акт проголошення Незалежності.

У 1991 році Юхновський пішов на перші президентські вибори, а однією з його довірених осіб був... Леонід Кучма. Співпраця із Даниловичем продовжилась: Юхновський просував кандидатуру Кучми на пост Прем’єр–міністра, був першим віце–прем’єром у його уряді. Потім їхні шляхи розійшлися.

Уже в новому столітті Юхновський відзначився тим, що під час Помаранчевої революції достроково приводив Віктора Ющенка до присяги у Верховній Раді (пригадуєте, який тоді був скандал?).

За президентства Ющенка Ігорю Юхновському довірили керувати Інститутом національної пам’яті. Інститут виконав чимало роботи у вивченні Голодомору та визвольних змагань. Але прийшла нова влада — керівника змінила. Як виявилося, обманним шляхом.

Кореспондент «УМ» застав Юхновського у Львові. Розмова відбувалася за день до ювілею. Родичі спонукали Ігоря Рафаїловича швидше завершити інтерв’ю, а він терпляче ділився пережитим.

НАУка зводити рахунки
Обвинувачений у замаху на життя Максима Луцького Юрій Симоненко стверджує, що кум Табачника «замовив» себе сам, щоб приховати правду про свої оборудки

Київський aпеляційний суд по другому колу розпочав розгляд справи про замахи, скоєні 5 лютого і 1 квітня 2009 року на життя першого проректора Національного авіаційного університету (НАУ), народного депутата і відданого соратника міністра освіти Дмитра Табачника — Максима Луцького. Попередні судові засідання, які розпочалися у лютому цього року і тривали впродовж чотирьох місяців, визнано недійсними через самовідвід одного з суддів суддівської колегії. Відтак для учасників процесу все починається з «чистого аркуша», а розгляду справи — кінця–краю не видно.

Микола Княжицький: Якщо хтось отримає забрані в нас частоти — це буде набуття краденого
Директор каналу — про позбавлення ТВі частот і ліцензій, невтручання в роботу журналістів інвестора Кагаловського та конфлікт інтересів Хорошковського Валентина САМЧЕНКО   

Цього тижня, як уже писала «УМ», «5–й канал» та ТВі рішенням Апеляційного суду знову позбавили частот і ліцензій. У найгіршому становищі опинився канал ТВі: якщо «вирок» служителів Феміди не зміниться, цей телемовник залишиться лише у кабельних мережах і на супутнику, тобто доступним дуже малій кількості глядачів. Директор каналу Микола Княжицький вважає, що рішення суду другої інстанції незаконне, і готовий домагатися справедливості далі.

Вдала Джамала
Переможниця «Нової хвилі» розповідає про зміну команди, пуританське виховання й нереальну любов до музики 60–70–х Наталя ДМИТРЕНКО   

«Привіт! Я Джамала» — тонка, смаглява дівчина, що протягнула мені руку для вітання, і в житті відповідає своєму сценічному образу — хитро закручений тюрбан на голові, стильна теракотова сукня, високі підбори. Але більше за весь цей жіночий антураж вражає щира посмішка й відкритий погляд красивих карих очей. Гадаю, у попередньому житті вона мала бути кішкою — надто в ній вчувається кошача сутність: експресивна в полі (на сцені), лагідна зі своїми (в побуті).Незважаючи на те, що популярність до співачки прийшла лише рік тому, вона вже встигла дати багато інтерв’ю. Каже, що не втомлюється від спілкування, єдине, що турбує, — часто повторювані запитання. Із Джамалою можна спілкуватися про все: її роботу, моду, стосунки між людьми. Як справжня жінка, вона може багато й красиво говорити на різні теми, хоча під час спілкування ти відчуваєш, що найбільше їй хочеться розмовляти про музику.

Юрій Чебан: «Сувенірні» медалі — не для мене
Титулований український каноїст — про свої чергові успіхи «на світі та Європі», готовність вітчизняної інфраструктури до міжнародних форумів і табу Петро ТРОЦЬ   

На майбутній Олімпіаді в Лондоні до цього спортсмена буде прикута особлива увага українських уболівальників. Каноїста Юрія Чебана, в якого ще навіть немає олімпійської ліцензії, уже зараз розглядають як одного з головних претендентів на медалі. Про 24–річного одесита широкий загал дізнався у 2008–му: на Іграх у Пекіні Чебан поповнив скарбничку нашої збірної «бронзою», фінішувавши третім на дистанції 500 м. Відтоді ледь не з усіх світових і континентальних першостей веслувальник повертається з нагородами різного ґатунку.

Яскравим прикладом є цьогорічне літо: спочатку в липні Чебан піднявся на п’єдестал чемпіонату Європи в іспанській Трасоні — здобув «срібло», а днями привіз дорогоцінні метали зі світового форуму, який приймала польська Познань (індивідуальну бронзову нагороду плюс срібну — за неолімпійську дисципліну, естафету). На обох змаганнях він виступав у новій для себе дисципліні: віднедавна Юрій приділяє всю увагу спринту на 200 м.