Ліна, принцеса воїнів
Сьогодні виповнюється 80 років Ліні Костенко Валентина КЛИМЕНКО   

Про Ліну Костенко всім є що сказати. Усім, хто просто читав її вірші та поеми, хто має душу і має совість. Просто ці слова абстрактні, а Ліна Василівна — жива та конкретна, і сьогодні їй виповнюється 80 років.

Перед ювілеєм ми в газеті вигадували різні концепції — зібрати думки поетів про поезію Ліни Василівни, але чи коректно це, чи дозволяє талант промовців говорити про її поезію. Думали також зробити підбірку «Хто боїться Ліну Костенко?». Знаючи її прямоту, бояться всі. І ми побоялися попросити про інтерв’ю. Зрештою, що запитати? Чим зараз живе? Своїми творами, доводить до ідеалу написане, готує до друку роман. «Вона працює, як каторжна, — каже Борис Олійник. — Хтось видає напівфабрикати, сировину, а вона над кожним рядком вмирає». Ліна Василівна «ворочає» такими категоріями: народ, честь, любов, гідність, совість, всесвіт, а ти — з набором газетної цікавості. Я закомплексувала. А люди з ближнього кола Поета, які знають, як Ліна Костенко ставиться до ювілейних віншувань, «датського» обожнювання, теж бояться: сказати щось інтимне, щось відверте — Ліна Василівна може розгніватися. Так і готували цю підбірку.

Для мене Ліна Костенко — насамперед людина, яка в час абсолютних маніпуляцій сама керує своїм життям. Більше таких людей я не знаю. Вона пише вірші, вона їздить у Чорнобиль, вона читає лекції студентам, приходить на презентацію книжки доньки і на вечір пам’яті чоловіка, вона відмовляється брати нагороди і критикує Президента, вона не видає книжки і не дає інтерв’ю. Вона САМА вирішує що (с)приймати і від чого відмовлятися, вона не списує свої вчинки на обставини — вище цієї мужності і чесності із собою немає нічого.

З Днем народження!

Врода проти СНІДу
Всесвітньо відома топ–модель Адріана Карамбе закликала українців активніше боротися зі смертельною недугою Ярина ГОРОДИСЬКА   

Сексуальна білявка в обтягуючому костюмі з емблемою Червоного Хреста йде просто на тебе. Простягаючи горнятко для збору коштів для Червоного Хреста, вона промовляє: «От бачите, це зовсім не складно. Хто почне?». До неї підбігає кумедний дядечко Ренар, готовий у будь–який момент замінити вродливицю «на посту».

Володимир В’ятрович: Відкритість архівів — це показник демократії
Екс–директор архіву СБУ — про відмінності між національною спецслужбою і комуністичним репресивним органом та незворотні зміни в дослідженні минулого

25 березня 1992 року було створено Службу безпеки України, — спецслужбу нової, незалежної держави. Нове законодавство гарантувало громадянам право на інформацію, на свободу поглядів і віросповідання, на недоторканність приватного життя особи. Здавалося б, у далекому минулому залишилися «чорні воронки», які серед ночі забирали людей «відомо куди», переслідування за «не таку віру», масове пограбування населення, засилля «жучків» і чималий апарат «оперативних працівників» для стеження за всіма більш–менш помітними в суспільстві людьми. Інформація про таку «відповідальну роботу» та її методологія накопичувалася в архіві КГБ, зокрема в його українській філії. З постанням національних держав шматки того масиву документів позалишалися на теренах 15 братніх республік. Не дивно, що в уже демократичних країнах постало питання розсекречення даних про криваві таємниці держави, що розвалилася. Водночас в Україні творився новий архів національної Служби безпеки, покликаний сприяти захистові інтересів громадян держави... Розмову з людиною, яка чи не найкраще обізнана з історією і сьогоденням «секретних» архівів, — колишнім директором Галузевого державного архіву СБУ Володимиром В’ятровичем, пропонуємо читачам «УМ».

Богдан Соколовський: Із шести головних функцій нашої ГТС п’ять де–факто перебувають під контролем Росії
Екс–представник Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки розповів «УМ» про можливу зміну газових контрактів та появу нових гравців на цьому ринку Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ   

Енергетичні проблеми в нашій державі давно вже стали предметом політичних дискусій. І тому вузькі місця, скажімо, у газовій сфері, які вимагають прагматичних і чітко виважених професійних рішень, використовуть для політичних гасел. Не стала винятком і нещодавня виборча кампанія, коли кандидат, який став Президентом України, цілком обґрунтовано обіцяв змінити невигідні для нашої держави газові контракти, укладені за домовленостями колишнього Прем’єр–міністра від 19 січня 2009 року. Чи має українська влада достатньо аргументів, які дозволять їй переконати Москву? Якою може виявитися справжня ціна компромісу з «Газпромом»? Які варіанти ще є у запасі офіційного Києва, якщо північний партнер відповість відмовою? Про це та інше «УМ» вирішила запитати в одного з найбільш компетентних співрозмовників.

Богдан Соколовський донедавна займав посаду представника Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки. Позбувшись чиновницького крісла, нині він може дозволити собі відповідати на гострі питання не так дипломатично, як раніше...

Яна Ворушило: Ми так гучно співали гімн, що організатори вимкнули фонограму
Одна з лідерок команди «Сумчанка», яка водночас є збірною України з індорхокею, розповідає про перемогу на чемпіонаті Європи, жіночу дружбу та становище свого виду спорту Алла ФЕДОРИНА   

«Свіжим вітром з України» назвали нашу жіночу збірну з індорхокею на чемпіонаті Європи, що проходив наприкінці січня в німецькому Дуйсбурзі. Ще б пак: перемогти команди Німеччини, Голландії, Іспанії — найсильніших! — і взяти «золото». При цьому — унікальний випадок — українська збірна була представлена гравцями з одного міста і навіть вихованцями однієї школи. За Україну боролися дівчата з Сум.

Муніципальний спортивний клуб «Сумчанка» — український флагман і в закритих приміщеннях (індорхокей — 6 на 6 гравців, менший майданчик), і в традиційному хокеї на траві (11 на 11). Форвард «Сумчанки» Яна Ворушило і зараз хвилюється, згадуючи в розмові з кореспондентом «УМ» найбільшу перемогу збірної України під дахом.