День рідної мови. Мені подзвонила доня…

19:30, 21.02.2017

Комусь свято рідної мови, а комусь сльози. Телефонує доня, плаче.

 

Вона в мене молодчинка, закінчила університет Шевченка, магістратуру, працює. У вільний час активно розвивається. А це вирішила спробувати різні курси, повчитися ще чомусь.

 

 Ходить така вся в передчутті кайфу, хоче надолужити задоволення. Чому надолужити? Бо в універі я на курси не пускала: «Принесеш диплом – тоді підеш, куди схочеш». Принесла, почала пошуки…

 

- Ти що, плачеш?


- Ні.


- А чому голос тремтить?


- Дай мені якийсь зразок заяви, чи дай мені хоч щось, мам.


- Та що сталося? Колися.


- Я вирішила піти на курси шиття…


Гм, цікаво. Ну як хоче, то чого ж. По той бік трубки мовчанка.


- Ну?


- Що ну! Мам, я обдзвонила 30 шкіл! Тридцять! Ти розумієш?! Кругом курси ведуться російською. А коли я про українську питала, мені казали: «Ой, дєвушка, нє начінайтє, Ви што, па рускі нє панімаєтє? Ето же Кієв!» А я де, по-їхньому, живу?!! Я що, ніщебродка якась, яка невідомо звідки в сталіцу припхалася?

 

Зітхаю.

 

- Мам, вони мені сказали, що можуть у Львові пошукати україномовного тренера за окрему плату! Всі будуть вчитися в групі за 3 тисячі, а я – за п’ять тисяч, по скайпу! Бо я вимагаю в Києві неможливого – українського викладання! Кажу їм, надайте мені інформацію чи освіту за мої гроші моєю мовою, українською! Вони мене у Львів посилають!

 

Трубка схлипнула:

 

- Два місяці тому я вже хотіла піти на курси акторської майстерності. І що, пішла?! Дуля з маком – все російською! Сьогодні думала інші курси собі знайду, хоч такі…

 

Слухаю ці плачі, а перед очима – недавня нарада в Міністерстві культури з групою, що писала мовний закон 5670. Думала, серце не витримає. Питаю, як Ви могли понаписувати в новенькому законопроекті - про школи з навчанням мовами меншин?

 

Я вже два роки прошу, два роки(!) у нових законах не писати цю норму «НАВЧАННЯ». Ви що, спеціально знущаєтеся? Ми повинні давно відходити від таких шкіл, у яких навчання усіх предметів ведеться російською мовою, ви що, не розумієте? Такого немає ніде у Європі.

 

Це вже другий закон, у який ви, патріоти, чорт візьми, протягуєте цю норму – навчання мовами меншин. Нехай би на догоду язиким залишалося ВИВЧЕННЯ мови меншин – коли все українською, але є ще й предмет – мова меншини, якщо треба. Так, ні, вам мало.

 

Ви яку, врешті, мову захищаєте? Ви робите шкоду всій Україні! Чому ви таємно пропхали норму з НАВЧАННЯМ і нікому не показали? Не можна залишати її такою самою, як вона є. У нас усі міста російськомовні! Залишивши цю схему, ви залишаєте незнання української і надалі, на тому ж рівні, що сьогодні. Ви залишаєте конфлікти і напругу. Ви залишаєте проблему невирішеною!

 

- Ой, пані Ларисо, що Ви нагнітаєте, розслабтеся! – сміялося мені у вічі молоде активіст-дівча.

 

Мене прокатали на тій нараді. «Свої» ж. Довольні такі пішли...

 

Сьогодні день рідної мови. Мені подзвонила доня…

  • Ніколи не станемо братами

    Підла і неспровокована агресія путінської Росії проти України не тільки стала загрозою нашій незалежності, а й різко загострила військово-політичну обстановку у світі, наблизила його до можливості виникнення Третьої світової війни. >>

  • Як вареник у маслі

    Вельмишановна «Україно молода»! Звертаюсь до вас за поясненням (можливо, ще комусь також буде цікаво), що означає поняття «спецпенсіонери», які за особливі заслуги перед країною купаються у маслі і розкошах? >>

  • Про мрії і фобії

    У канцлера ФРН Гельмута Коля була велика мрія і величезний страх. Він хотів об'єднати Німеччину і позбутися в ній від турків. Доля склалася так, що його син одружився із громадянкою Туреччини, тому внучку покійного канцлера, який об'єднав Німеччину, звуть Лейла Сйозен-Коль. >>

  • Наче крадiї-горобчики

    Якими ж убогими треба було бути, щоб так бездарно злити мій рідний Кривий Ріг «вороженькам» Вілкулам, хоч легко вираховується і підкилимна домовленість нинішньої не дуже нашої влади із «регіоналами». >>