Минулої осені Владислав Троїцький, директор і керівник театру «ДАХ», задумав у «Мистецькому арсеналі» відкрити виставку сучасних художників, яка б підготувала відвідувачів до святкування 200–річчя від дня народження Миколи Гоголя. До неї принагідно додалися вистави, концерти, перфоменси. Так і виник цілий проект «Гогольfest». Цього року його проводитимуть з 6 по 25 травня. Міська влада каже, що День Києва розтягнеться на місяць, бо грандіознішого святкування, ніж фестиваль фестивалів годі було придумати. Річ у тім, що в Україні є кілька потужних фестивалів, про які знає кожен свідомий громадянин. Це «Країна мрій», це «Джаз Коктебель», це «Шешори», це «Молодість» і, зрештою, до почесного списку можна приписати Форум видавців, свого роду літфест. І не повірите, Троїцький об’єднав кураторів кожного з дійств на місяць в одну програму, щоб відвідувачі не засумували за якимось окремим улюбленим мистецьким святом, а сповна відчули, де знаходиться джерело українства.

Тривалий шлях, який пройшов режисер Микола Мащенко та команда фільму «Богдан–Зиновій Хмельницький», увінчається справді масштабною прем’єрою. 4 травня картину покажуть на майданах найбільших міст України, а саму презентацію присвятять 360–річчю національно–визвольного руху українського народу.

У крихітному залі для прес–конференцій українського посольства в Ізраїлі чотирьом телекамерам ніде було розвернутися. І це при тому, що паломництва журналістів на прес–конференцію українського міністра і трьох докторів історичних наук, які приїхали розповісти Ізраїлю про український Голодомор 1932—33 років, не спостерігалося: дві камери з чотирьох — українські, та шість журналістів із російськомовної преси. Ізабелла Слуцька раніше жила в Харкові, вона першою робила на українському телебаченні тематичну єврейську програму, в 1992 році з делегацією української інтелігенції прилітала в Тель–Авів, тепер пише в дві найбільші російськомовні газети — «Вести» і «Новости недели» та на інтернет–сайт. Вона дивиться буклет, киває головою і запитує нас, потім — членів делегації: чому ж ви називаєте це геноцидом українців, якщо під час голодомору гинули й люди інших національностей? Доктор історичних наук Юрій Шаповал говорить логічно і без емоційного надриву: по–перше, тому що всі дискримінаційні урядові директиви, декрети були спрямовані винятково проти українців, по–друге, тому що представникам інших народів так чи інакше допомагали через міжнародні чи етнічні товариства й організації, українцям — ні. Журналіст каналу RTVI криво усміхається, оператор Алекс Шабатаєв, єврей із Дагестану, нахиляється і шепоче: жах, я ніколи про це не чув, що у вас там коїлося!