Аналіз агресора

13.08.2009
Аналіз агресора

В Україні неправильні бджоли, і вони роблять неправильний мед! (Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.)

Заява президента Росії щодо відносин з Україною викликала неабиякий резонанс. Усі чекали реакції безпосередньо від адресата звернення Дмитра Медведєва — Віктора Ющенка, однак, за даними «УМ», на Банковій вважають, що поспішати з відповіддю не варто. Хоча її готують — як очікується, заява глави держави пролунає сьогодні.

 

Якщо труба спільна, то й газ — теж?

Учора ж із розлогим коментарем медведівського спічу виступила Віра Ульянченко, але не як голова секретаріату Президента, а як лідер партії «Наша Україна». Віра Іванівна зауважила, що оцінки, які Дмитро Медведєв дав відносинам з Україною, «викликають не лише жаль, а вже й обурення та стурбованість з приводу нинішньої політичної тактики і стратегії керівництва Російської Федерації. Сьогодні цю стурбованість офіційно або неформально поділяють десятки держав світу». Голова «НУ» наголосила, що «процеси, які сьогодні відбуваються в Україні — незворотні», і протидія відродженню національної ідентичності нашкодить лише тим, хто її чинитиме. Але Україна, за словами очільниці СП, «робить усе, щоб така недалекоглядна політика не вплинула на дружнє ставлення українців до російського народу». Водночас, зауважила Ульянченко, «нас не може не турбувати постійне антиукраїнське зомбування, яке відбувається в Росії».

Здивувала головну «нашоукраїнку» й теза Медведєва про єдину для України і Росії газотранспортну систему. «За такою логікою ми б мали говорити і про єдність газових і нафтових ресурсів, що знаходяться на території Російської Федерації, оскільки так було в «добрі старі часи Радянського Союзу», — зазначила Віра Іванівна. І висловила впевненість, що звернення Медведєва лише консолідує українські сили, адже «агресивна тональність звернення російського лідера по суті стосується не Віктора Андрійовича Ющенка і його політики, а всієї нашої держави й усього українського народу».

На це негайно відреагував російський МЗС: заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін заявив, що на Банковій заяву Дмитра Медведєва неправильно зрозуміли, тобто «довільно інтерпретували»: «У цьому посланні ніякої «агресії» зов­сім немає, там виражена стурбованість».

Прем’єр мовчить, спікер переживає

Прем’єр Юлія Тимо­шенко коментарів щодо звернення Медведєва вчора уникла, повідомивши журналістам, що в неї немає часу. І пообіцяла відповісти на брифінгу, який... не відбувся.

На думку політолога Олексія Гараня, першим особам держави поспішати з реакцією на заяву російського президента і не варто: «Вони мають певний час на роздуми. Їх реакція має бути прагматичною «асиметричною відповіддю», а не за принципом «сам дурак», бо інакше — тільки ескалація конфлікту».

Третя осо­ба в державі, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, заяву Медведєва прокоментував. Висловивши побоювання, що «різні претенденти на президентство» використають її для мобілізації електорату, а це «може призвести до розриву країни». «Треба визнати: Україна, в особі її політиків, надірвалась, добровільно взявши на себе місію стримування Росії. Це не справа і не призначення України», — потішив висновком Литвин.

Хто плазує, хто лютує, хто «між крапельками»

Консолідації, до якої так закликала всі політичні сили Віра Ульянченко, схоже, не вийде. Так, ше один із потенційних «претендентів на президентство», лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, замість захищати інтереси держави, поблажливо заявив: «Звичайно, чинний Президент України дав дуже багато приводів для того, щоб вважати його політику антиросійською».

На цьому тлі цілком очікуваною виглядає заява лідера Комуністичної партії Петра Симоненка, який побідкався на тему» «антиросійської політики» української влади і її «недружніх кроків щодо російської сторони». Хоча Петро Миколайович трохи запізнився поплазувати перед господарем Кремля — місце вже «забив» за собою Янукович.

У правих риторика кардинально протилежна. «Своїм ультиматумом Медведєв намагається змусити українців стати малоросами і рабами Москви. Але кремлівським карликам не вдасться підкосити волелюбний українських дух!» — наголошує у своїй заяві ВО «Свобода», закликаючи українців гідно відповісти на виклик.

«Безпрецедентне хамство»

У Росії думки щодо жорсткої промови Медведєва також розділилися. Якщо сателіти Кремля на заяву президента не натішаться, до нечисленні демократи жахаються. «Неприпустимими для нормального міждержавного спілкування» назвав його вислови лідер опозиційного Російського народно–демократичного союзу Михайло Касьянов.

Звернення президента РФ жваво обговорюють не лише в межах обох держав, а й за кордоном, передусім у Європі. «Послання Медведєва — це початок російського втручання у процес виборів в Україні. Гадаю, що мову імперської політики добре розпізнають у Європі», — зауважив в інтерв’ю радіо «Свобода» віце–президент Європарламенту Марек Сівєц.

 

МОВОЮ ЦИФР

У відповідь на звинувачення Дмитра Медведєва, який дорікнув Україні за «витіснення російської мови з суспільного життя, секретаріат Президента підготував довідку. Згідно з якою, в Україні проживає 8 млн. 334 тис. 141 росіянин, а в Росії — 2 942 961 українець. При цьому в Україні діє 983 дошкільні та 1 199 загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання, у яких загалом навчаються 779 423 учні. У Росії таких закладів — 0. Російську мову в Україні як предмет вивчають 1 млн. 292 тис. 518 учнів. Українську в Росії — 205.

 

АНЕКДОТИ В ТЕМУ

Медведєв скаржиться Путіну:

— Я тут написав дуже нерядового, жорсткого листа Ющенку, а він не відповідає. Я вже й на відеоблозі його виставив, і по телику його цілий день ганяють, а відповіді — нема!

Путін ліниво відповідає:

— А мені він надіслав дивну есемеску: «Володимире Воло­димировичу, у вас там «шнурок» розв’язався».

* * *

— Медведєв так образився на Україну, що відклав приїзд до Києва нового посла Зурабова.

— Дуже шкода, що він так пізно спохопився і не встиг перешкодити приїзду патріарха Кирила.

* * *

МЗС України готує відповідь на послання президента Медведєва Вікторові Ющенку. Очікується, що відповідь теж ряснітиме цитатами з класики української дипломатії. Наприклад: «Який ти в чорта лицар, коли голою с...кою їжака не вб’єш?»

* * *

— Навіщо Янукович пригощав у 2004 році Медведєва цукерками?

— Щоб зараз було солодше цілувати його в зад.