Молочні продукти з рослинними жирами

Звичайно, якщо є можливість, краще їсти пармезан, який виготовили на сироварні в Італії, або брі з блакитною пліснявою з Франції. На жаль, традиції українських сироварів значно скромніші. Проте повсякдень ми купуємо сири саме вітчизняного виробництва. Особисто я останнім часом часто кладу в кошик фасовані в поліетиленову упаковку шматки — бо, по–перше, уже добре знаю, який сир у такому «мішку»; по–друге, ну страшні черги у відділах столичних супермаркетів, де красуються величезні сирні голівки–кругляки. Для споживачів, які приглядаються до розфасованих сирів «Голландський» та «Російський», доречними будуть результати нещодавнього дослідження спеціалістами Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» цих видів продукції.

Вітчизняний «Голландський» сир, що ніякого стосунку до країни тюльпанів не має, споживачам брусками в упаковці пропонують, зокрема, виробники марок «Добряна» («Мілкіленд–Україна «Славутський маслоробний комбінат», ПП ФК «Прометей», Хмельницька обл.), «Клуб сиру» («Канівський маслосирзавод», Черкаська обл.), «Шостка» («Шосткинський міськмолококомбінат», Сумська обл.), «Роси» («Рожищенський сирзавод», Волинська обл.), «Славія» («Рожищенський сирзавод», Волинська обл.), «Комо» («Дубномолоко», Рівненська обл.) та «Сирно» («Крижопільський сироробний завод», Вінницька обл.). Зразки такого сиру спеціалісти «Тесту» перевірили на наявність генномодифікованих часток (у варіанті ГМО–соєвих білків чи ГМО–ферментів для виробництва сиру), кишкової палички та рослинних жирів. Із першими двома показниками в усіх протестованих зразках усе гаразд. Проте немолочні жири експерти віднайшли у зразку торгової марки «Сирно» аж 42,5 відсотка. Для виробника це спосіб здешевлення продукту, але споживач отримує не сир, а сирний продукт. Та й не задешево: якщо інші протестовані зразки «Голландського» коштують у межах 39—49 гривень за кілограм, то «Сирно» — аж 55. До того ж і смак, і запах найдорожчого представника тесту пробанти оцінили на «трійку» (найбільше сподобалася продукція «Добряни», «Клубу сиру» та «Шостки»). Найдешевший серед протестованих сир «Коляда» — «хорошист» за так званою органолептикою.

Стосовно «Російського» фасованого сиру, то були протестовані зразки марок «Добряна» («Мілкіленд–Україна» — «Роменський молочний комбінат», ПП «Рось», м. Недригайлів Сумської обл.), «Коляда» («Мілкіленд–Україна» — «Охтирський сиркомбінат», ПП «Рось», м.Охтирка Сумської обл.), «Роси» («Рожищенський сирзавод», Волинська обл.), «Славія» («Баштанський сирзавод», Миколаївська обл.), «Шостка» (Шосткинський міськмолококомбінат»,Сумська обл.), «Комо» («Дубномолоко», Рівненська обл.), «Молочний шлях. Пирятин» («Пирятинський сирзавод», Полтавська обл.) та «Тульчинка». Серед цієї вісімки виділилася «Тульчинка». У «Російському» цього виробника теж є рослинний жир — аж 48,7 відсотка. І ГМО, і шкідливої мікрофлори в усіх протестованих сирах цієї групи експерти не знайшли. «Відмінників» серед «Російського» фасованого сиру аж п’ять — «Добряна», «Коляда», «Шостка», «Роси» і «Славія» (хоча консистенція двох останніх не зовсім­ сподобалася частині пробантів). Найдешевша —36 гривень із копійками за кілограм — «Коляда». Лише на 1 гривню дорожче — «Комо». Проте пробантам не сподобалася твердість останнього.

КОМЕНТАР

Тверді сири — мінімум Е

Валентин Безрукий,
керівник Центру незалежних споживчих експертиз «Тест»:

— Вважається, що 70 г сиру (добова норма вживання дорослої людини) рівноцінні півлітрі випитого молока. Корисні, зокрема, відчутним вмістом кальцію тверді сири до того ж містять мінімальну кількість харчових добавок. Як правило, це хлористий кальцій (Е 509) та фарбник аннато (Е 160b). Перший відповідає за те, щоб молоко добре «згорнулося» — перетворилося на згустки. Натуральний фарбник із насіння тропічного куща аннато надає сиру кольору: від жовтого до оранжевого.

Не зовсім нейтральна добавка, яку можна «відкопати» у твердих сирах, — калій азотнокислий (Е 252), який ще називають селітрою чи нітратом калію. Е–додаток, яким, як правило, грішать ковбаси (нітрати роблять їхній колір апетитним), у сирах — на початковій стадії виробництва його додають у молоко — «придушує» небажану мікрофлору.