Юлин чеМайдан

Під час нинішньої президентської кампанії в Україні повсюдно використовують позичену на Заході технологію створення ілюзії безпосереднього спілкування з тим чи іншим політиком. Та одна справа, коли цією недешевою «забавою» опікуються партії чи штаби кандидатів, і зовсім інша — коли останні перетворюють на такі штаби «підвідомчі» їм державні установи.

Алло, це Кабінет Міністрів чи виборчий штаб БЮТ?

Судіть самі. Останнім часом навантаження на керівників та службовців, які в Полтавській облдержадміністрації працюють зі зверненнями громадян, зросло майже удвічі. Адже з Кабінету Міністрів їм практично одразу електронною поштою «перепасовують» прохання, скарги, пропозиції земляків, зафіксовані урядовою «гарячою» телефонною лінією 0–800–507–309, яку піарить Юлія Тимошенко. Як відомо, діє ця лінія при Міністерстві праці та соціальної політики (далі цитуємо його офіційний сайт) «для забезпечення оперативного реагування органів виконавчої влади на звернення громадян, підприємств, установ, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності, органів місцевого самоврядування та їх взаємодії».

Тож, одержавши електронний варіант заповненої працівниками «лінії» Кабміну картки «кореспондента» (саме так вони називають автора звернення), в обласній адміністрації роздруковують її на папері, нумерують і працюють із цим документом за визначеною законом та службовими інструкціями процедурою. Або й із порушенням законів. Бо з’ясувалося, що останнім часом до справді пекучих питань працівники «гарячої» лінії Кабміну додають усе більше партійно–передвиборчих, суто штабних–БЮТівських.

«Людям платили по 100 і 200, а нам — тільки по 50»

Скажімо, 21 жовтня пен­сіонерка Віра Кузьмівна з Полтави (прізвища героїв цієї публікації «УМ» відомі, але, оскільки вони не уповноважували газету розголошувати персональні дані про себе, обмежимося тільки згадкою імен та по батькові) звернулася на «гарячу» лінію Кабміну з проханням «надати письмову відповідь стосовно можливості бути прийнятою до складу передвиборчої кампанії у м. Полтава (до штабу Ю. В. Тимошенко)». Саме таким формулюванням «озадачили» урядовці відповідальних працівників облдержадміністрації. Останні ж після одержання «височайшої вказівки» мусять виконати її в термін до 15 днів і, відповідно, прозвітувати «нагору». Хоча, даруйте, а яке відношення має таке передвиборчо–штабне працевлаштування до діяльності головного регіонального органу державної виконавчої влади? Надто за умов, що виконання ролі чиїхось «штабістів» держслужбовцям категорично забороняє виборче законодавство, і перед тим, як займатися подібним, їм треба щонайменше звільнитися з посади. Однак замість того, щоб одразу пояснити це співрозмовникам і порадити їм самим шукати виборчі штаби й партійні офіси, працівники урядової «гарячої» лінії, по суті, перетворюють її на доважок до БЮТівського штабу!

Та ще й доводять ситуацію до абсурду. Так, 26 жовтня із Кабміну Полтавській ОДА надіслали такий виклад звернення безробітного мешканця обласного центру Миколи Михайловича: «Заявник цікавиться на те, що 106–та виборча дільниця в м. Полтава виплатила кошти в розмірі 50 грн. за участь у пікетуванні 24.10.09 р. на майдані Незалежності, м. Київ, у підтримку Тимошенко Ю. В., а в інших містах України виплачують до 100 грн. Чому така різниця?»

Одразу спадає на думку, що все те може бути чиїмось цинічним жартом, анекдотом чи навіть підступом політичних опонентів. Тож телефоную за вказаним у картці обліку «кореспондента» номером. «Так, я справді був серед тих полтавців, яких із нашого міста десь 25 автобусами возили на майдан Незалежності 24 жовтня, — говорить Микола Михайлович. — Не знаю за інших, а я завжди голосував за Юлю. В нашому автобусі зі своїми «бригадирами» їхали по п’ять–шість представників від однієї виборчої дільниці. Ні харчування, ні якихось інших зручностей нам не забезпечили. Просто привезли в Київ, повели на майдан, а потім так само відвезли додому. Гроші за це — по 50 гривень кожному — в автобусі роздавала жінка, котра також їхала з нами. Я її не знаю. А подзвонив на «гарячу» лінію Кабміну після того, як спочатку там, у Києві, поспілкувався зі знайомими з інших областей, а потім, уже вдома, подивився телевізор, — люди ж говорили, що за таке стояння на Майдані їм платили від ста до двохсот гривень. Раніше ж чув, що по 50 гривень дають тим, хто стоїть у наметах і роздає папірці. Думав, за цю поїздку заплатять більше — тому й поїхав. Ви ж знаєте, як сутужно зараз із роботою, зарплатою — нам кожна десятка дорога».

Микола Михайлович порадив поспілкуватися і з його знайомою, полтавкою Надією Миколаївною, котра їхала з ним в одному автобусі й нібито також телефонувала на «гарячу» лінію Кабміну саме з цього приводу. «Так, я дзвонила на «гарячу» лінію, тільки, мабуть, в інший день. Та хіба тільки я? — каже пані Надія. — Наступного ж дня після того, як приїхали з майдану додому, я дивилася по телевізору шоу Савіка Шустера, на якому депутатка Бондаренко сказала, що за «Юлин Майдан» платили по 270 гривень кожному. Чому ж нам заплатили у п’ять разів менше? Ми ж із Полтави виїхали о десятій, а повернулися в півтретьої ночі. Стояли на самісінькому майдані — ледь не задавилися! — аж поки Юля не закінчила свій виступ. Не було ні харчування, ні навіть мінеральної води ніхто не приніс. Через це усі тепер і обурюються. Жінку, яка нам в автобусі роздавала по 50 гривень, не знаю. Пам’ятаю тільки, що звали її Наталією Василівною і що вона тоді сказала: «Даю вам столько, сколько мнє далі». А тепер, коли почула про інші суми, і собі думаю: мабуть, там, де на папері було 50, можна було легко добавити одиничку чи двійку?»

Очевидно, що відповіді на ці запитання не дасть ані «гаряча» лінія Кабміну, ані наділений повноваженнями посадовець. Бо ж ідеться про «тіньові» кошти, які діляться й обліковуються за надто специфічною бухгалтерією...

ЗУСТРІЧНІ ЗАПИТАННЯ

У продовження теми можна поставити свої запитання. Передовсім таке: у суботу, 24 жовтня, на столичному майдані Незалежності відбулося тільки проплачене «пікетування... в підтримку Тимошенко Ю. В.» чи регламентований виборчим законодавством ІХ з’їзд політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», на якому Прем’єр–міністра Юлію Тимошенко «одноголосно» висунули кандидатом у президенти України?

Зрештою, то був «Юлин Майдан» чи «чеМайдан», вміст якого нам усім доведеться «розгрібати» дуже довго?