Вони обирають гідність і українські цінності. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)
Постать Віктора Ющенка не є такою невиразною та мілкою, як багато хто з нас намостився малювати (будьте певні — фарбів і пензлів вороженьки готові надати «безкоштовно»).
За його спокоєм, стриманістю, м’якою мовою чітко проглядається тверда переконаність і принциповість патріота, справжнього слуги свого народу, для якого власна доля є невіддільною від долі його Батьківщини.
Такою є правда про нашого Президента. Але, на жаль, ні телебачення, ні радіо, ні більшість газет (куплених, імовірно, за великі «чесні» гроші) людям його не представляють. Так чому ж?
Бо владу захопили чужинці або їхні лизаки, які зі шкіри випинаються своєю ненавистю до всього українського. А більшість з нас ой як легко піддається солодкій брехні, що притуплює розум. Відвертається від Президента, тим самим позбавляючи його нашої рішучої підтримки.
Це ж надзвичайно вигідно нашим недругам, які нахабніють із кожним днем усе більше й більше. Особливо це відчувається напередодні виборів, а братія наша мовчить, витріщивши очі, не вірить у демократію та понуро, мабуть, чекає хомута, аби запрягли до рала, та нагайки, аби поганяли орати.
Уряд Юлії Тимошенко все добре розуміє (ой не дурні ж бо в ньому), а тому всілякими способами намагається закрити демократичні ЗМІ, водночас відкриваючи підвладні, свої. А там вже паплюжать Ющенка, закидаючи на нього свої недотягненя та помилки. Це стиль боротьби за владу. І ця боротьба буде жорстокою.
Українському народові залишився один важіль — віддати свій голос за правду, за істину, за себе, а це — за Віктора Ющенка.
Історія вибрала його — не вбивцю, не злодія, не шахрая, не забійкуватого бандита, не аґресора, а мирну, добру, з чуйним серцем і християнською душею людину.
Розіпніть його! Він же нічого не дав! Розіпніть! Тільки не забудьте, що опісля розіпнуть і вас.
А чи й справді нічого не дав? Дав. І так багато, що не кожному під силу це нести, а ще важче — зрозуміти.
Не судіть, не словоблудьте, не засуджуйте того, що робить, а дайте щось від себе, приміряйте на себе той важкий обов’язок перед державою, перед людьми.
Можна по–різному ставитися до Ющенка: звинувачувати, знеславляти, оббріхувати, але неможливо його запідозрити у зраді національних інтересів.
Погляньте на північного сусіда, як піниться від злости, коли лише чує про Ющенка. Чого б то? А як тішиться, що то «вже остання його парада». Чого б то?
Хіба не знаєте, що піниться від злости, коли Україна стає на ноги? Схаменіться ж, щоб та парада не стала останньою для нас із вами, дорогі мої українці.
Тож, йдучи на вибори, будьте пильними як ніколи! Бо це не є пересічні вибори Президента України. Це — вибір між життям і смертю наших майбутніх поколінь, нашої незалежної Держави, зрештою — нашої Нації.
Вибір є: солодка брехня та гірка неволя, чи гірка правда та солодка воля.
Я — за волю! А ви?
(З газети «Америка»–Філадельфія).
Минає 27 рокiв, коли в карцерi табору ВС–389/36 Пермської областi в нiч iз З на 4 вересня помер Василь Стус, вдруге арештований у травнi 1980 року i засуджений до десятирiчного ув’язнення та п’яти рокiв заслання. Незважаючи на протести і вiдмови Стуса, на судi був присутнiй призначений КДБ захисником адвокат Медведчук, який у своїй промовi сказав, що всi злочини Стуса заслуговують на покарання... >>
Я одержав цей лист як відгук на мої публікації в «Україні молодій». Прошу редакцію газети надрукувати принаймні скорочений варіант цього послання від товариша–політв’язня.
Степан Хмара.
Шановний Степане Ільковичу, з глибокою вдячністю сприйняв я вашу принципову громадянську позицію стосовно посягання Ю. Тимошенко (особливо небезпечної політичної шахрайки) на найвищу посаду в державі. >>
Дорога редакціє, хочу висловити свої думки стосовно того, як удалося Ю.Тимошенко «зіграти» на національних та ностальгійних почуттях. Як зазначають спеціалісти з електоральної психології, рядовий виборець зовсім не є витонченим читачем політичних текстів. Більше того, у нього, як правило, немає жодного бажання читати їх. Він бере лише верхній шар інформації, причому підпорядковує її своїй логіці, своїм уявленням про те, що намагається йому сповістити політик. Дуже часто виборець і зовсім не сприймає послання політичного кандидата, а будує його образ з «уривків» інформації, яку він сприймає на емоційно–почуттєвому рівні. >>
Вичерпавши всі можливі засоби достукатися до Вашого «червоного серця», звертаюся ось таким чином - через газету «Україна молода». Сподіваюся, що хоч так Ви, нарешті, отримаєте моє «дружнєє посланіє». >>
Юлія Володимирівна Тимошенко стала свідомою українкою, коли була вимушена відмежуватися від опального Лазаренка - швидко вивчила українську мову, організувала партію «Батьківщина», продемонструвавши свої здібност та енергію. >>
