Інтеграція, як відомо, позитивно позначилася на розвитку авіаційної промисловості Європи, Америки й Бразилії. Наші вітчизняні підприємства також вирiшили застосувати цей позитивний досвід, щоб вивести з кризи авіаційнi серійнi заводи України. Адже, незважаючи на те, що за роки незалежності нашої країни розроблено сiм нових типів літаків, їх повноцінне виробництво так і не було налагоджено. До 2009 року на серійних заводах у Києві й Харковi було важке становище: підприємства накопичили борги не тільки перед банками, а й перед бюджетом, Фондом соціального страхування, iз зарплати. При цьому справу значно ускладнювало зірване постачання за уже підписаними контрактами. Так, Київський завод «Авiант» не міг відзвітувати перед Міністерством оборони за 143 млн. грн, якi були виділені на будівництво літака Ан–70 і невідомо, куди ділися. Така сама ситуація з фінансування «Лiзингтехтрансом» п’яти машин Ан–148, оплачених на 75 відсотків, однак навіть першу машину завод укомплектувати не міг. Російські партнери — Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство (ВАЛТ) — у повному обсязі перерахувало в Київ гроші на матеріали для виготовлення десяти лiтакокомплектiв, а виявилося, що немає ні грошей, ні матеріалів. Але ситуацію вдалося змінити.

До переліку непопулярних кроків, на які наша влада змушена йти під тиском МВФ, додався ще один: штрафні санкції за невчасно оплачені комунальні рахунки. Практику пені, яка існувала ще за радянських часів, тимчасово скасували в листопаді 1996 року, коли держава заборгувала своїм громадянам значні суми заробітної плати. А далі спрацювала народна прикмета, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове: держава не поспішала розраховуватися з працівниками, а мешканці — із ЖЕКами. Скасувати мораторій на нарахування пені намагалися неодноразово, але Верховна Рада подібні ініціативи деяких своїх нардепів не підтримала.