Зірки соцмереж: як молоде подружжя із села Засулля на Полтавщині взялось за блогерство
У новоспеченого блогера, автора відеоконтенту на тему приготування їжі Ігоря Шпигунова часто цікавляться, чи не працює він, бува, шеф-кухарем. >>
Картина Віктора Іванова «Ленін на суботнику».
Народжені в СРСР розрізняють два присмаки слова «суботник». Перший — молодий ентузіазм, весна, прибирання території навколо заводу, дому, школи, побілені дерева і заметені доріжки, пересмішки з колегами, потім поїдання бутербродів з лікарською ковбасою. Другий — зобов’язайлівка, додатковий робочий день, причому неоплачуваний.
У часи брежнєвського застою, в 70–х, суботники стали називати ленінськими комуністичними — припасовували до дня народження «вождя світового пролетаріату» (благо, Володимир Ульянов народився 22 квітня, а не як Сталін, під Новий рік). А слово «комуністичний» у всіх тодішніх ініціативах означало «безоплатний». Отож радянська влада використовувала суботники як легальний спосіб залучити на ще один день додаткову безоплатну робсилу. Економія обчислювалася сотнями тисяч рублів.
Узагалі ж перша трудова ініціатива з назвою «комуністичний суботник» датована 12 квітня 1919 року. 15 робітників депо Москва–Сортувальна після закінчення робочого дня повернулися в цех ремонтувати паротяги. Запалилися і вирішили, як згадує голова партосередку Бураков, «нашу нічну роботу з суботи на неділю продовжувати щотижня, до повної перемоги над Колчаком».
Наступний суботник, 10 травня, що відбувся на Московсько–Казанській залізниці, показав більшу масовість — вийшли на роботу 205 осіб. Це підштовхнуло Леніна взятися за перо і наваяти текст «Великий почин». Наступної ж весни лідер більшовиків і сам долучився до великого почину — вийшов подивитися на суботник біля Кремля та допоміг робочим нести колоду. Історія не підтверджує та водночас і не спростовує факту «ленінського брєвна», зате воно надихнуло радянських митців на творення картин і рим, присвячених цьому суботнику і покликаних розпалювати ентузіазм трудящих мас. Звідки там колоди на Красній площі, — іронічно–риторично запитували недовірливі радянські люди. Відповідь на це питання туманна. Так, літописець Леніна Марія Прилєжаєва у книзі «Життя Леніна» стверджує, що то залишки барикад, які зводили юнкери.
У новоспеченого блогера, автора відеоконтенту на тему приготування їжі Ігоря Шпигунова часто цікавляться, чи не працює він, бува, шеф-кухарем. >>
Тяжкі поранення рук і ніг — одне з найважчих випробувань, що випало на долю українців у ході рашистської агресії. >>
Під дощем, на Аскольдовій могилі, два товариші спостерігали за відкриттям чергової скульптурки проєкту «Шукай». >>
Скоро буде паска! І вже дехто складає списки страв, які поїдуть на фронт. >>
Український режисер та захисник Олег Сенцов продемонстрував селфі з передової – з міста Часів Яр, яке нині є форпостом Донецької області. >>
Відтепер вони мають назви: «Ярослава Мудрого» та «Вокзальна» відповідно. >>