Повернення до еліти
Після суперечливої поразки від Девіна Хейні рік тому і втрати ще одного шансу стати абсолютним чемпіоном здавалось, що подальша топкар’єра 36-річного Василя Ломаченка висить на волосині: >>
Максим під час показового виступу. Фото з особистого архіву Максима Дудки.
Максим Дудка, як і багато хлопчаків, змалку марив футболом. Навіть на городі, коли батькам допомагав копати картоплю, примудрявся забавлятися з м’ячем. Згодом і взагалі став на шлях до професійного футболу, пробував сили у знаному клубі «Дніпро–75», де готують зміну до «вищолігівської» команди. Коли ж побачив по телевізору неймовірні трюки з м’ячем, обрав новий напрям. Хоч і надалі грав у футбол, але вже з привнесенням чогось нового — насамперед у віртуозності. Аж доки остаточно не переключився на футбольний фрістайл, який тепер забирає у нього весь вільний час. Саме завдяки віртуозному жонглюванню м’ячем Дудка вперше виїхав за кордон, узявши участь у чемпіонаті світу серед фрістайлерів.
— Завдяки фрістайлу я нині багато мандрую Україною, — розповідає Максим, четвертокурсник Дніпропетровського національного гірничого університету. — І це мені дуже подобається.
— Хто ж тебе запрошує?
— Різні люди. Адже фрістайл для мене нині більше вже не як спорт, а як шоу–бізнес. Спершу сприймав своє захоплення на суто любительському рівні, а тепер уже усвідомив, що на цьому можна заробляти гроші. Мене запрошують на відкриття якихось споруд, різні урочисті заходи, свята по всій Україні, найчастіше — до Києва та Харкова. І скрізь моя робота з м’ячем сприймається як щось оригінальне, несподіване, досі не бачене. Отож тепер небезпідставно будую далекосяжні плани на майбутнє.
— А відомі люди запрошували?
— Довелося виступати на корпоративному зібранні партії «Фронт змін» за участі Арсенія Яценюка. Ще раніше — у Дніпропетровському театрі опери і балету на урочистому вечорі, присвяченому 120–річчю мого рідного ВНЗ, де була присутня також Юлія Тимошенко.
— Я бачив тебе серед учасників популярного телевізійного шоу «Україна має талант»...
— Мені запропонувала взяти участь у цьому шоу одна з журналісток. Я відправив відео зі своїми трюками й отримав виклик на фінал. Там було чотири футбольні фрістайлери, серед яких тільки я отримав три схвальні оцінки. Але при цьому сказали, що для подальшої боротьби не підходжу.
— А як з’явився у твоїй кар’єрі фрістайлера чемпіонат світу в Італії?
— Сьогодні в нашій країні у цій дисципліні я є доволі відомою людиною. Зокрема, пишаюся своєю перемогою на чемпіонаті відкритого всеукраїнського турніру «F.L.A.G. FS Open 2010». На запрошення УЄФА брав активну участь у заходах недавнього Євро–2012 у Києві, Харкові, Донецьку.
Фінал чемпіонату світу з футбольного фрістайлу в Італії цього року проводився вже втретє. Вперше — у Бразилії у 2008–му, вдруге — у Кейптауні (ПАР) у 2010–му, де, до речі, вперше взяв участь українець — киянин Олексій Жураховський. Тепер же за те, щоб представляти Україну на фінальних змаганнях в Італії, змагалися 59 претендентів. Спершу у Львові, Києві та Донецьку пройшли відбіркові змагання. А потім 16 кращих зібралися у столиці. Найкращим визнали мене. Оцінювали наші здібності відомі футболісти у недалекому минулому — Едгар Давідс та Владислав Ващук. Тим, що такі поважні люди визнали мене найкращим, я неабияк пишаюся.
— Що найбільше вразило на змаганні в Італії?
— Вразило все, бо за кордоном я побував уперше у своєму житті. Якщо ж говорити про сюрпризи, то найприємнішим, безумовно, стали судді Фабіо Каннаваро та Філіппо Індзагі. Саме вони визначали кращих у чоловічому та жіночому фіналах. Загалом на цих змаганнях були представлені 53 країни.
— І все ж перший млинець в Італії виявився глевким?..
— Я б так не сказав. Хоча мені, як раніше й Жураховському, вийти з групи не вдалося, але з цього приводу особливо журитися не варто. Адже в нашому виді спорту, де критерії оцінки майстерності виконавців дуже залежать від людського фактора суддів, чи не вирішальне значення має те, наскільки тебе впізнають візуально. В Україні сьогодні у мене з цим проблем немає, а от у світовому вимірі ще доведеться попрацювати. І я вірю, що в мене все вийде. Адже ще до кінця нинішнього року маю запрошення до Азербайджану та Ізраїлю. До того ж відтепер фінали чемпіонату світу проводитимуться щорічно, зокрема, наступний, у 2013–му, пройде в Японії.
Після суперечливої поразки від Девіна Хейні рік тому і втрати ще одного шансу стати абсолютним чемпіоном здавалось, що подальша топкар’єра 36-річного Василя Ломаченка висить на волосині: >>
«Будь-яка поразка — це не кінець, будь-яка перемога — це не фінальний успіх. Потрібно мати мужність грати, хоч що б там відбувалося», — каже головний тренер «Динамо» Олександр Шовковський. >>
Український півзахисник, 23-річний Артур Мурза, який у березні 2024 року перейшов у російський Муром із Другої ліги, зізнався, що має подвійне громадянство. >>
У поєдинку за пояс Міжнародної боксерської федерації (IBF) у легкій вазі український боксер Василь Ломаченко (18-3, 12 КО) технічним нокаутом переміг колишнього абсолютного чемпіона світу з Австралії Джорджа Камбососа (21-3, 10 КО.) >>
Спортивний журналіст та коментатор Сергій Савелій помер на 69 році життя. >>
Служба безпеки України запобігла терактам, які російське ГРУ планувало провести у Києві на 9 травня. Виконавців затримано «на гарячому». >>