Музичні велетні і фестиваль: Польща продовжує підтримувати українську музику
Цьогоріч виповнюється ювілей фестивалю Дні української музики у Варшаві, які проходитимуть вже в десятий раз за 25 років існування. >>
Сцена з вистави.
Експериментувати, так по–справжньому — вирішили у Молодому і запросили своїх шанувальників на виставу, дія якої відбувається не лише на сцені, а й у різних куточках театру, куди раніше глядачів просто не пускали. Спектакль «КомА», прем’єра якого відбудеться 7 жовтня, не обмежиться одним лише сценічним простором, він буквально мандруватиме театром, а за ним мандруватимуть глядачі. Переміщуючись локаціями спектаклю, вони, за задумом режисера, мають відчути себе учасниками документальної драми.
Режисер Андрій Май розповів, що для його спектаклю саме така мобільність, інтерактивність, ефект, що називається «тут і зараз», є принциповою. «П’єса за текстами австрійських драматургів Фолькнера Шмідта та Георга Штаудахера вразила мене відвертістю, чесністю, психологічною глибиною, — каже Андрій. — Прем’єра цієї п’єси відбулася у Відні, в одній із гімназій, причому гімназисти у цьому спектаклі брали безпосередню участь. Що й казати — вистава вийшла резонансною». Спершу українську версію історії про юнака, якого всі дістали і який пришов у клас зi зброєю, також планували грати у справжній школі. Але директори навколишніх навчальних закладів дружно заявили, що на це можуть піти лише після того, як отримають письмовий дозвіл iз міськвно. Як переконують реалії нашої дуже бюрократичної країни, такого дозволу можна чекати місяцями. Отож вирішили грати цю виставу в театрі, але не тільки на сцені. Хоча без втручання школи не обійшлось. Як розповів Андрій Май, дирекція столичної школи №53 дозволила постановочній групі відвідувати заняття, аби відчути проблеми молодих зсередини. (Враження від цього досвіду в молодого режисера незабутні, він, приміром, і досі згадує дівчинку, яка розповідала, що відпочивала на Карибах, але більше туди не хоче, бо там нудно...) «Мета нашого спектаклю — виставити перед глядачами таке собі дзеркало, — продовжує Андрій Май. — Ми хочемо вивернути нутро, допомогти відчути зворотну сторону життя, в якій ми почуваємося не дуже зручно, але яка є».
Назва вистави потребує окремого пояснення. Якщо прочитати її навпаки, отримаємо «амок». Цей термін відомий як психологічний стан, пов’язаний із розладами свідомості. Власне, це поняття і стане тим маховиком, який розкрутить композицію вистави. Головну роль виконує Вікторія Авдєєнко, у спектаклі зайняті також студенти Станіслава Мойсєєва КНУТКіТ імені Карпенка–Карого. До речі, цей спектакль починали ще за каденції Станіслава Анатолійовича на посаді художнього керівника Молодого театру.
Режисер та актори дуже просять глядачів на цю виставу не приходити на високих підборах та в коктейльних сукнях. Оскільки сидіти у зручних кріслах їм доведеться хіба що хвилин двадцять, інші майже півтори години вони курсуватимуть театром.
Цьогоріч виповнюється ювілей фестивалю Дні української музики у Варшаві, які проходитимуть вже в десятий раз за 25 років існування. >>
Ця історія майже містична. Неймовірний збіг обставин сприяв створенню цього проєкту, присвяченого сміливості та стійкості українців. >>
Так уже склалося історично, що український спротив завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. >>
У Великій лаврській дзвіниці Києво-Печерської лаври відкрилась виставка "Ікони на ящиках з-під набоїв". Це проєкт київських художників Соні Атлантової та Олександра Клименка. >>