Ясіня, де прояснюється душа

12.10.2016
Ясіня, де прояснюється душа

Древня дерев’яна церква на місці, де врятувалася отара, — візитна картка Ясіні.

За легендою, гори Говерла і Піп-Іван мають синів і дочок — гірські річки, що народжуються з джерел під Чорногорою. Найстаршим їхнім сином є Прут. Молодшими — розбишакуваті близнюки Чорний Черемош та Білий Черемош. Обидва ці потоки — швидкоплинні, шалені, гримучі. Текли вони окремими долинами, але, як рідні брати, з’єдналися і передали свою воду далі старшому братові Пруту, що подався в далекий світ до прадіда річок — широкого і глибокого Дунаю... А з іншого боку Чорногори Говерла з Піп-Іваном мають двох доньок-близнючок, Білу і Чорну Тису, які народились окремо, а потім наздоганяли одна одну. Наздогнали і помандрували далі разом Тисою... 

І нам свято, і гостям радість

Восени на Покрову мешканці закарпатського села Ясіня відзначають день народження свого населеного пункту. Наступного року готуються відзначати вже 520-ту річницю поселення. А все почалося з того, що пастух Данило (чи, за іншою версією, Іван) Струкне встиг перевести отару овець через Карпати на галицьку сторону і вирішив їх залишити на всю зиму біля величезного ясена, збивши навкруги своєї отари огорожу з гілля. Яким же було його здивування, коли навесні, повернувшись на це місце зі своїм сином, він побачив, що вівці не тільки вдало перезимували, а ще й дали гарний приплід. Інакше, як божим дивом, вони не змогли пояснити таку удачу і вирішили на тому місці побудувати капличку. Пізніше перебудували її без жодного цвяха на Струківську церкву... 
За останніми переписами, у Ясіні проживають більше дев’яти тисяч людей, які мають смак до життя, пам’ятають історію свого краю і примножують його славу, започаткувавши декілька самобутніх фестивалів, серед яких найпопулярніші — «Довбушева юшка», «Віфлеємська зіронька», «Велика гуцульська коляда», «Гуцульська бринза», «Водохреща»... Залежно від пори року і тематики місцеві мешканці та гості свят стають учасниками веселих конкурсів косарів, вусачів, бороданів, конкурсів на кращу колекцію гуцульських топірців, кращу колекцію гуцульських дзвоників тощо. 

Шукаючи натхнення 

Серед останніх подій, що приваблюють до життєрадісного села туристів і забезпечують місцевих селян роботою, — пленер для художників «Ясінянська дача всім на вдачу», який завершився тут минулого тижня. Пропозицію прийняти митців із Києва, Донецька, Вінниці та інших міст України підтримала чудова сім’я Дячуків. Завдяки їм художники Тішецький Валентин, Нечай-Сорока Світлана, Кравченко Ірина, Секереш Антон, Грабар Віктор, Галай Сергій, Крижанівська Марія, Внукова Світлана відчували себе краще ніж удома. Учасникам пленеру смарагдове озеро Ворожеська та карпатське озеро Молодості додало натхнення. «Вершинами струнких смерек» нас причарували Драгобрат і Буковель, а гірські ріки нагадали про плинність буття і про цінність щасливих миттєвостей сьогодення. Окрім традиційних чарівних карпатських пейзажів, картини митців-учасників пленеру збережуть для історії і старовинну стоп’ятдесятирічну гуцульську хату, і знану по всьому світу церкву Вознесіння Господнього — шедевр гуцульської архітектури з вишуканим оздобленням та витонченими пропорціями, на яку з часом перетворилася та сама вівчарева капличка... З кожної картини, написаної на пленері в Ясіні, будь-хто отримає чарівну порцію краси, позитиву, збережену автором сюжету. До речі, наші пленеристи створювали свої шедеври, свідомо підтримуючи ще й вітчизняного виробника, який випускає фарби та полотна з підрамниками. 

Традиції зберігають, традиції створюють

Час і місце для осіннього пленеру вибрані були ідеально, бо ми отримали можливість піднятись і на Драгобрат, і на Буковель при ясному сонці, погуляти на фестивалі баранця в Лазещині, отримати майстер-клас із приготування бограча, ознайомитись із музеями та пам’ятками архітектури та відтворити неповторні краєвиди, де, за словами поета, «гори сині підпирають небо, стрункі смереки спокій бережуть, потоки з гір несуть снагу і силу»... Окремо хочеться згадати чудових людей, які тут живуть. Люди, які знають свій рідний край, бережуть його традиції, заслуговують на шану, повагу і підтримку. На традиційне для фольклориста питання про місцеве вбрання молода дівчина, яка готувала для нас смачну їжу, відповіла: «І я, і більшість моїх односельців зберігають національну одежу, яку носили ще мої прадіди, діди і батьки. Я знаю всі місцеві традиції, святкую всі свята, до яких мене привчили в моїй сім’ї!»
 
Сільський пленер для художників — це можливість відчути перспективу, якою вони не можуть скористатися у своїх міських майстернях. Це можливість погратися з кольором. Це можливість отримати нові знання від колег-учасників пленеру, які належать до різних шкіл, взаємодія з різними творчими особистостями, взаємодопомога та підвищення кваліфікації. Можливість продемонструвати свої напрацювання та результати своїх здобутків. Це можливість отримати інформацію про край, де відбувається пленер, про звичаї краю, легенди та успіхи людей, які там проживають, та багато позитиву, який не вимірюється жодною шкалою. Отож усіх запрошуємо до кола наших друзів! Організовуйте і підтримуйте спільні для міських і сільських мешканців проекти, і удача нас із вами не оминатиме! 
 
Людмила ЧЕРВАТЮК,  куратор проекту «Артвізитівка України»
Закарпатська область