В Одеському національному академічному театрі опери та балету відбувся прем’єрний показ балету «Долі», присвячений пам’яті героїв Небесної сотні. Готували його майже два роки. Автор ідеї Надія Бабич, директор театру, шукаючи підтримки серед митців, пропонувала знайти адекватне художнє рішення подіям новітньої української історії. Перше порозуміння на рівні ідеї прийшло від Раду Поклітару, керівника «Київ модерн-балету». А незабаром, допоміг визначитися з написанням лібрето і хореографічним рішенням артист його балету і хореограф Сергій Кон.
Сергій Кон вважає, що основні риси хореографа — спостережливість і вміння використати побачені жести. В одному з інтерв’ю він сказав, що йому хотілося б зробити виставу, яка була б зрозуміла без лібрето.
Тема балету про межу між війною і миром, визначену не по лінії фронту, а розмиту по лініях життя окремих людей, дійсно не потребує детального коментаря в тексті лібрето для публіки. Достатньо провести маркерні лінії, а все інше буде залежати від того, як танцівник зуміє створити хореографічний образ. Сергій, вихований у колективі Поклітару, де між балетом і театром ніколи не стояв бар’єр. До того ж у балет він прийшов iз брейк-дансу, що є допоміжним фактором, як наблизити балет до життєвих реалій.
На кастингу пройшли конкурс 20 артистів, з яких один — соліст балету, а всі інші — кордебалет. Персонажі балету «Долі» мають узагальнені імена: Хлопець (Павло Гриць), Дівчина (Катерина Бартош), Дружина фотографа (Катерина Воронцова), Подружня пара (Марія Рязанцева і Богдан Чабанюк), Жінка з дитиною (Ольга Коломієць), Антигерой (Станіслав Скриннік). Головний персонаж балету — фотограф (Ростислав Янчишин), який фільмує різні фрагменти життя: зворушливі, радісні, трагічні.
...Хаотичний біг натовпу в одному напрямку сцени, а назустріч біжать теж люди, сповнені жаху. Деякі постаті падають, ніхто їх не піднімає, у паніці люди перебігають по сцені, мов шукаючи укриття. Дзвін. Перші балетні сцени миттєво апелюють до кадрів, показаних у багатьох фільмах про події 18 лютого 2014-го.
Своїм успіхом балет чимало зобов’язаний художнику-декоратору Тетяні Івановій. Декорації з багатоповерхівок великого міста або інтер’єру сучасної квартири, шеренги телевізійних екранів або руїни будівлі стають розкритим віялом можливостей. Таїна енергетики документальності балету надихає, картини запам’ятовуються, долі незбагненні.
