Фестиваль «Книжкова країна»: оголошено переможців відзнаки «Золоті письменники України»
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Новинку в жанрі мемуарної прози — книжку Софії Буняк «У калейдоскопі долі» (К.: Смолоскип, 2019) — присвячено здебільшого 1960–1970-м рокам.
Ця письменниця ще замолоду зазнала репресій, опинилася в Росії, у Москві. Та зберегла якнайживіший зв’язок із рідною країною, тож зображені в її повісті події таки здебільшого українські, проте бачаться ніби через російську призму.
Софія Буняк розповідає про дуже різні події та людей тієї визначальної епохи в історії СРСР, яка, власне, й визначила напрями його подальшого падіння, відтермінованого «застоєм» років на двадцять. У книжці — культурне життя тодішньої української діаспори в Москві. Часом воно було цікавим і насиченим, із культурними подіями, візитами українських митців.
Подеколи ж перетворювалося на абсурд: наприклад, коли московським українцям не дозволяли офіційно створити своє «земляцтво». Є тут враження від спілкування з різноманітними людьми — від «типових» радянських інтелігентів до «типових» радянських каґебістів. Тут і не названий на ім’я близький друг оповідачки, й один із найвидатніших шістдесятників Іван Драч, людина з її кола.
Кожну персону Софія Буняк змальовує дуже характеристично, кількома штрихами увиранюючи як її особисті психологічні риси, так і стиль доби. До речі, поміж цими персонажами виринає й постать редакторки, упорядниці книжки — знаменитої української дослідниці літератури Елеонори Соловей.
Але наскрізним мотивом «У калейдоскопі долі», її таким собі «другим головним» (після самої мемуаристки) героєм постає маловідомий сьогодні письменник-аматор Сергій Даушков. Він жив у селі й давно покинув писання, яким трохи займався в юності, але випадкова зустріч із Софією Буняк, котра читала і полюбила його ранні твори, повернула Даушкова до літератури, надихнула знову писати.
Письменниця намагалася допомогти йому опублікувати нові тексти, проте обставини виявилися несприятливими. Між ними тривало вельми цікаве листування, яке для провінційного літератора було чи не єдиним «живим» спілкуванням.
Тема людей, які з різних причин виявилися «непоміченими», теж належить до провідних у книжці Софії Буняк. До цього ж питання звертається в передмові й Елеонора Соловей. Вона звертає увагу на те, що явище «письменників-аматорів» можна сприймати, досліджувати й поціновувати приблизно так, як сьогодні трактують наївне образотворче мистецтво.
Коли ж говорити про літературну манеру, стилістику мемуарної прози Софії Буняк, то чи не головним враженням є яскраве поєднання м’якої, нерідко сентиментальної, елегійної манери викладу — з динамічною, політематичною та майже «кліповою» побудовою композиції.
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
Режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислав Чернов привіз до України перший в історії вітчизняного кіно «Оскар», а також статуетку Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). >>