ПРИКОЛИ про дачу
Як же важко мовчати, коли тебе не питають. >>
Втрати ворога — це як деруни зі сметаною. Їх багато, але однаково мало. Хочеться ще.
* * *
Дивні люди ці московити: співаємо про їхнього путіна — не подобається, співаємо про нашого Бандеру — теж не подобається. Може, вони музичного смаку не мають?
* * *
— Отче, я згрішив, убив двох орків.
— Ну нічого, наступного разу вбивай трьох, бо Бог любить трійцю.
* * *
У російській армії:
— Товаришу капітан, обіду вистачить тільки на півроти...
— Чудово! Тоді пообідаємо після бою.
* * *
Найсильніша війна йде в соцмережах. Убитих немає, але дуже багато поранених у голову.
* * *
Росії не подобається наш підручник з історії. Новий підручник їй не сподобається ще більше.
* * *
Орки вийшли на новий рівень. То по Бєлгороду пальнуть, то Курську область обстріляють. Так дивись і до москви дійдуть.
* * *
— Яка ваша суперсила?
— Ми продовжуємо жартувати під час війни.
Як же важко мовчати, коли тебе не питають. >>
Заходить мужик в аптеку і щось тихо шепоче на вухо аптекаpю.
Аптекаp (на всю аптеку): >>
Веде чоловік ведмедя по базару. В нього питають:
— Що ти тут робиш? >>
Мaмa каже Вовочці:
— Вовочко, не скачи, a то животик виросте великий. >>
— Слухай, ти як на рибалку вирватись зміг?
— Я їй ванну зробив з піною. >>
Батьки — дітям:
— 4-й клас: «Ти уроки зробив?». >>