Україна—Польща в оновленій політиці: від зерна спотикання до зерен порозуміння

25.10.2023
Україна—Польща в оновленій політиці: від зерна спотикання до зерен порозуміння

Дональд Туск повернувся: ліберал, єврооптиміст. (Фото з сайту rbc.ua.)

Уперше за вісім років у Польщі змінюється влада. Завдяки парламентським виборам.

 

Нагадаємо, партія влади «Право і справедливість» (ПіС) фінішувала першою, отримавши найбільшу підтримку — 35,38%. Але цього недостатньо для формування уряду.

 

Представники ультраправої, антиукраїнської «Конфедерації свободи та незалежності» ще до остаточного підрахунку голосів відмовилися від будь-яких коаліційних угод.

 

А три опозиційні до влади європейські політичні сили, що пройшли до парламенту, оголосили про створення коаліції.

 

Це партійні блоки «Громадянська коаліція» (30,7%) і «Третій шлях» (14,4%) та партія «Нова лівиця» (8,61%).


Тож тепер уся відповідальність за формування нового уряду перейшла до відомого в Європі політика, колишнього прем’єр-міністра Польщі та ексголови Європейської ради Дональда Туска.

 

Це буде перший центристський уряд країни за останні непрості вісім років.

ПіС не виграла, а програла

Опосередковано поразку правих популістів їхній лідер, колишній прем’єр-міністр Польщі Ярослав Качинський, визнав ще в ніч підрахунку голосів і висновків екзит-полів.

 

Під час свого виступу Качинський пообіцяв, що «Право і справедливість» захищатиме свої ідеали в будь-якому випадку — і якщо залишиться при владі, і якщо опиниться в опозиції.
    

Отже, більшість поляків виступили за зміну влади. За те, щоб Польща поверталася додому — до Європи. Адже новому польському уряду доведеться багато чого змінювати у польській як зовнішній, так і внутрішній політиці, щоб повернути Польщі її місце на європейській арені: її авторитет найважливішої країни Центральної Європи; її репутацію країни, котра багато років до правління «Права і справедливості» вважалася справжньою фортецею демократії у нашому регіоні.
    

Останні вісім років були непрості для Польщі. Чимало в Європі порівнювали цю країну з сусідньою Угорщиною Віктора Орбана й попереджали: якщо правим популістам вдасться закріпитися при владі ще на один термін — це остаточно завершить період орбанізації Польщі і призведе до того, що країна втратить свою важливу роль і можливості.
    

Тепер, після правління «Права і справедливості», Польщу потрібно буквально лікувати. У першу чергу її судову систему, претензії до котрої є у Європейської комісії та низки європейських країн.
    

Також необхідно лікувати і її суспільні медіа, котрі за останні вісім років перетворилися на рупор влади, інструмент пропаганди, замість того, щоб бути дзеркалом суспільства.

 

Водночас поява зображень лідерів опозиції на першій сторінці суспільного мовника ТVP у ніч виборів свідчить про те, що адміністрація медіа нарешті усвідомила: правляча партія «Право і справедливість» зазнала поразки.

 

Польська спільнота зображення лідерів опозиції сприйняла як справжнє політичне диво. Настільки в Польщі відвикли від звичайних для будь-якої європейської цивілізованої країни стандартів демократії у суспільному мовленні.


Партія влади надурила сама себе


Доведеться змінювати ситуацію й у стосунках з Україною. Тому що останні вісім років можна охарактеризувати як період перманентної кризи у польсько-українських взаєминах.

 

Повномасштабний напад росії на Україну примусив керівництво Посполитої, передусім її президента Анджея Дуду, змінити на деякий час і відому риторику, що була здебільшого спрямована на правий електорат «Права і справедливості» та «Конфедерації», і політичні дії, що були пов’язані з цією риторикою та, за великим рахунком, ототожнювали всі стратегічні важливі моменти співробітництва двох сусідніх країн із політикою історичної пам’яті.

 

Хоча напад путіна яскраво продемонстрував, що ми маємо думати не стільки про минуле, скільки про майбутнє, яке може виявитися небезпечним не лише для України, а й для самої Польщі.
    

І набагато краще, ніж польська влада, це зрозуміли звичайні громадяни Республіки Польща, на межі можливостей допомагаючи нашим співвітчизникам, котрі тікали від повномасштабної війни. Вони доклали чимало зусиль, щоб їхня країна виглядала найпривабливішою з усіх союзників України.
    

Однак останні місяці брудної й аморальної передвиборчої кампанії партії польської влади, створивши кризу в постачанні української сільськогосподарської продукції на польський ринок, ледь не нівелювали ці величезні досягнення поляків.

 

Правляча партія поглибила конфлікт нехтуванням урядом Польщі, на чолі з одним із лідерів «Права і справедливості» Матеушем Моравецьким, усіх європейських вимог щодо врегулювання кризи.

 

Сьогодні у Польщі кажуть про крах цього політика. Тому лідер ПіСу Качинський уже не зробить його своїм наступником у виконанні зобов’язань, котрі польський уряд узяв на себе за результатами перемовин з Україною та Європейською комісією.

 

Причому торпедування цивілізованих домовленостей з Києвом та Брюсселем польський уряд виправдовував захистом національних інтересів. Хоча насправді це було спрямовано винятково на бажання перехопити електорат ультраправої «Конфедерації».
    

Однак партія «Право і справедливість» ошукала сама себе. Адже, з одного боку, вона дійсно перетягнула частину електорату «Конфедерації», а з іншого — втратила свій поміркований електорат, котрий підтримує європейські демократичні цінності і який дозволяв їй залишатися загальнонаціональною партією та сподіватися на продовження свого правління у майбутньому.

 

А справжні проєвропейські сили Польщі отримали реальний шанс повернути країну до Європи, відновити атмосферу доброзичливості та порозуміння в українсько-польських взаєминах, що є важливими й зараз, і у післявоєнний період європейської та євроатлантичної інтеграції України.


Зерна українського питання

Є чимало здорових сподівань, що з приходом нової влади у Варшаві вдасться розв’язати й конфлікт довкола експорту українського збіжжя у Польщу.
    

Минулого місяця сплив термін дії обмеження ЄС на ввезення зерна до Євросоюзу. Декілька країн, у тому числі Польща, виступили за продовження заборони, нібито побоюючись втрат для своїх фермерів. Ми побачили, як конфлікт був медійно використаний партією влади під час виборів, щоб перетягнути електорат антиукраїнської «Конфедерації».
    

Нова коаліція може запропонувати такі необхідні в цьому питанні переговори та компроміси.
    

Професорка Стенфордського університету Анна Гжимала-Бюссе, відповідаючи на запитання журналістів, сказала: «Необхідно пояснити та компенсувати збитки постраждалим фермерам і переформулювати це не як напад з боку «ворожої» України, а як прояв солідарності».
    

Загалом, іноземні аналітики сходяться на думці, що українське питання за приходу нової влади у Польщі стане менш політизованим. А конфліктні, історичні питання будуть обговорювати історики, а не політики.
    

Мовляв, влада, яка була у Польщі до 2015 року — уряд Дональда Туска, приязно ставилась до України. Лише з приходом до влади ПіС почались перші конфлікти, з’явився закон про Інститут національної пам’яті, який плямував Україну, розірвались контакти між істориками.


Польща — без «розбору польотів» із ЄС

Що означає зміна влади для зовнішньої політики Польщі? Польські аналітики впевнені у покращенні відносин загалом з Євросоюзом. І окремо ставиться питання непростих взаємин з Німеччиною.

 

Зважаючи на те, що обізнаний та високоінтелектуальний політик, лідер «Громадської коаліції» Дональд Туск був президентом Європейської ради, навряд чи він влаштовуватиме «розбірки» заради «розбірок».
    

А щодо Німеччини, тут поляки сподіваються побачити кращі відносини з Берліном — менше агресії, менше ворожості для внутрішнього споживання.
    

Зазначимо, з 2016 року між Варшавою та Брюсселем триває конфлікт через судову реформу в Польщі. Депутати польського сейму ухвалили низку законів, які дали більше повноважень чинному уряду і парламенту для призначення суддів різного рівня.

 

У Євросоюзі сприйняли це як порушення принципу верховенства права, і ЄС заблокував виділення грошей для Польщі зі свого бюджету. Зокрема, йдеться про так званий «План реконструкції та стійкості», який передбачає виділення Варшаві 58 мільярдів євро.
    

Партії з демократичної коаліції пообіцяли відновити верховенство права, і тоді кошти будуть негайно розблоковані. Це зніме питання, яке все частіше виникає серед поляків, чи є у них гроші, щоб допомагати українцям.

 

Тепер польські експерти сподіваються, що за умови зміни цього підходу їхня країна зможе використовувати допомогу ЄС для українських біженців у Польщі.


Провідна перспектива Польщі

Повернення Польщі до Європи означає ще й імовірність реальних реформ у самому Європейському Союзі, що своєю чергою пришвидшить європейську інтеграцію України.
    

Також важливо, що провал польських правих робить неможливим створення антиєвропейської вісі Варшава—Будапешт—Братислава. До її лідерів мали увійти Ярослав Качинський, Віктор Орбан та Роберт Фіцо.

 

Останній наразі намагається стати новим прем’єр-міністром Словаччини. Позиції Угорщини і Словаччини, навіть якщо Фіцо зможе сформувати стабільний уряд у своїй країні, вже підірвані програшем польської партії «Право і справедливість».
    

Залишається сподіватися, що Євросоюзу вдасться впоратися з євроскептичною навалою в нашому регіоні Європи. Тим більше, що, коли Україна стане членом Європейського Союзу, взаєморозуміння Києва і Варшави дасть можливість створити потужний центральноєвропейський блок нових демократій, який буде покликаний відігравати в Європі свою важливу роль.
    

І, звісно, особлива роль у цьому союзі належатиме саме Польщі. Та роль, що могла б бути знехтувана, якби сьогодні в партії «Право і справедливість» залишились старі і з’явились нові можливості у формуванні уряду, а відтак і політичного вектора Республіки Польща.