Російське нетримання,

      Увечері 28 червня, якраз на День української Конституції, в Москві було затримано екс-керманича горезвісного Держуправління справами Ігоря Бакая. Однак радіти тому, що слідству вдалося схопити одного з найбрудніших чиновників часів української незалежності, ще рано: станом на вчорашній обід Бакай знову дихав повітрям московської волі. Бо, як твердять правоохоронці в Києві, одразу після затримання його випустили на всі чотири сторони. Росіяни ж натомість узагалі сумніваються в тому, що Бакая «брали».

      Про деталі затримання Департамент громадських зв'язків МВС повідомив так: «Він (Бакай. — Авт.) пересувався на власній автомашині з державними номерними знаками Російської Федерації у супроводі двох авто з охороною. Одна з машин, що супроводжувала Бакая, належить приватній фірмі, в іншій перебували співробітники позавідомчої охорони, що підпорядковані Головному управлінню МВС Російської Федерації в місті Москва. Громадянин Бакай був доставлений до управління внутрішніх справ «Крилатське» ГУ МВС РФ у м. Москва». Однак уже о 10-й годині вечора «без пояснення українській стороні будь-яких причин» Бакая відпустили.

      Підставою для цього нібито став документ, який засвідчив, що екс-керманич ДУС є громадянином Росії (хоча одержання російського підданства Бакаєм не підтверджує Державна міграційна служба РФ). «Близько 21 години 30 хвилин невстановлена особа принесла закордонний паспорт громадянина Російської Федерації на ім'я І. М. Бакая, виданого міністерством закордонних справ Російської Федерації», — повідомляє департамент громадських зв'язкiв МВС. А вже за півгодини нетривалого бранця відпустили.

      Українська сторона розчарована діями російських колег і вимагає від них пояснень. «Я дуже засмучений тим, що трапилося, — цитує міністра внутрішніх справ Юрія Луценка агенція «Українські новини», — і питання навіть не в пані Бакаї, а в прецеденті безкарності, можливості уникнення відповідальності тих осіб, щодо яких відкрито велику кількість кримінальних справ в Україні й, на жаль, вони знаходять поки що безкарний притулок у Російській Федерації».

      Російські правоохоронці, у свою чергу, обурені українцями. Ба більше, вони заявляють: не можна говорити, що факт затримання Бакая взагалі був! «Наш український колега (Луценко. — Авт.) заявляє про подію, що не зареєстрована російськими правоохоронними органами», — розповіло високопоставлене джерело російського МВС у коментарі агенції «Інтерфакс». Через це анонім висловив сумнів, що «Бакай був відпущений», оскільки «сам факт затримання ще не встановлено».

      Українці натомість твердять, що інформація про затримання — достовірна. «Ми офіційно одержали шифровку від координаційного бюро УБОЗу СНД про те, що вчора (у середу. — Авт.) у відповідь на запит МВС України в місті Москва о 18:00 було затримано пана Бакая», — розповів, перебуваючи у Грузії, міністр Луценко. Ситуація дуже складна. Бо якщо міністр має рацію і така шифрограма існує, то виходить, що росіяни не тільки дивом дивним звільнили Бакая, а й взялися його покривати. А це вже слизький плювок не тільки у «справу Бакая», а й у «дружбу» правоохоронних органів України та Росії, якщо взагалі не сказати — співпрацю двох держав.

      А тепер про перспективу затримання Бакая. Тут теж усе дуже заплутано, бо росіяни кажуть, що вони взагалі не отримували від українців прохання затримувати екс-главу ДУС. Анонімний посадовець МВС Росії, на якого посилається «Інтерфакс», наголосив: у каналах Інтерполу йдеться про прохання українців встановити місцезнаходження Бакая і перевірити наявність у нього російського громадянства. «У запиті українських колег не було прохання про затримання колишнього високопоставленого чиновника», — зазначив представник МВС Росії.

      У департаменті громадських зв'язків МВС України кореспонденту «УМ» не уточнили, чи було в запиті українських правоохоронців прохання затримати Бакая: це службові дані, якими департамент не володіє. Водночас варто додати, що коли Бакая оголошували у міждержавний розшук, було рішення Печерського суду Києва про його затримання і доставку в Україну. Така-от сумна, як каже Луценко, історія...