Новий похід на Київ не відміняється,

      Уже наступного дня після початку акції «Ні — брехні!» та розбиття наметового містечка студентів у сквері Шевченка в центрі Сум стало відомо, що новообраний ректор Сумського педуніверситету Микола Подберезький написав заяву про звільнення. Втім цей акт навряд чи можна назвати покаянням за продуманий чи непродуманий обман (обираючись на посаду, Подберезький приховав свою судимість). За деякою інформацією, пан Микола, звільняючись,  заявив про нібито вчинений на нього тиск обласної влади.

      Зауважимо, що і Микола Лаврик — голова облдержадміністрації, і його заступники Олександр Лаврик та Олег Медуниця в ці дні не раз мусили відповідати протестуючій стороні на закиди, що вони, навпаки,  не втрутилися у процес виборів. Керівники області пояснювали, що не мали на це права і своє невтручання вважають досягненням нинішньої влади. Обрання ректора мало відбутися  як результат виборів та відповідного наказу з їх приводу міністра освіти. Найрезультативнішим щодо з'ясування кандидатури повинен бути в даному разі передвиборчий процес у навчальному закладі. Але колектив, як кажуть викладачі, на цей час не мав достатньої інформації і перебував під тиском ректорату.

      Загалом інформація з'являється суперечлива чи навіть протилежна. Бо ж брехня — ніби епідемія. І почавшись, вона породжує собі подібне. Лунають взаємовиключні нарікання, залишаються нечіткими окремі позиції. Не заповненими до кінця, не підтвердженими документально лишаються деякі моменти з біографії Миколи Подберезького. Та суть, власне, і не в прихованій судимості, навіть не в самій особі. Проблема — в педагогічному закладі, який давно дихає конфліктом. З одного боку, є бажання зберегти старі схеми і, як кажуть викладачі, старі «грошові потоки». З іншого — зробити існування ВНЗ прозорим, некорупційним. Звинувачення ж, що лунають від прибічників Подберезького, ніби нинішні бунтівники та преса підірвали економічний стан закладу, навряд чи правомірні: надто мало часу у них було.

      Протестуюча сторона не надто вірить, що міністр Станіслав Ніколаєнко підпише заяву Подберезького. Чекають «адміністративних ігор». Та навіть звільнення ректора не стане сигналом до припинення акції. Адже друга обов'язкова умова її учасників — відставка ректорату, який, вважають, спричинив конфлікт. Отож сумчани знов збираються пішки іти до Києва. Свій похід вони планують почати з того місця, де він був припинений минулого року, — від Пирятина. Там була отримана звістка про відміну указу Президента Кучми щодо об'єднання сумських ВНЗ, звідти повернулися учасники торішньої акції. Тепер кажуть: може, даремно, може, варто було дійти?

      У будь-якому разі чиновникам від освіти й не тільки варто зрозуміти, що студентсько-викладацькі акції — це не лише випущені в небо повітряні кульки з написами «Ні — брехні!». Це й намір послідовно цю небрехню відстоювати.