Неписані правила «нелегальщини»

08.09.2005

Чого боятися і за чим їхати?

      Як бути молодому фахівцеві, який щойно закінчив ВНЗ і ще не «обкатаний» досвідом роботи? Знайти пристойне робоче місце та хороший заробіток без знайомих щастить далеко не кожному. Ось і виходить, що чимало здібних та непогано освічених випускників університетів часто-густо залишається безробітними. Альтернативних варіантів у такому випадку залишається не так багато. Хтось влаштовується у галузях зовсім далеких від професійної освіти. А ще майбутні кваліфіковані фахівці часто залишають Україну, і більшість з них зовсім непогано працює за кордоном. До речі, за окремими експертними оцінками, українці, що виїхали за кордон, у цілому заробляють більше 2 мільярдів гривень на місяць. От і думай після цього: залишитися у власній країні на прожитковий кондомінімум чи «плюнути» на навчання й поїхати за кордон «здобувати» капітал.

      За неофіційними оцінками, 80 відсотків усіх мігрантів у Європі працює нелегально. Скільки з них молоді, студентів? Вони вочевидь найактивніше поповнюють лави заробітчан. Студент живе одним днем і зазвичай думає: назбираю копійку, а там і трава не рости — нехай і депортують. Утім варто пам'ятати про те, що нелегал фактично прирікає себе на безправне існування, до того ж порушуючи законодавство країни, у якій перебуває.

      Нелегально за кордон потрапляють абсолютно різні люди. Втім і людей з вищою освітою, і без освіти може спіткати одна й та сама доля. Найгірше, що може статися з нелегалом, — його можуть убити. І найлегше — просто депортують. Нелегал юридичних прав не має, часто прирікаючи себе на поденщину заради їжі. Його можуть кинути до в'язниці, забрати в сексуальне рабство, знущатися, змусити робити що завгодно. У тісних колах поміж собою нелегали звикли дотримуватися певних неписаних законів і порядків.

Правило №1: нелегал нелегалу — вовк, злодюга й зрадник

      Не секрет, що працевлаштування за кордоном — широке поле діяльності для різноманітних злочинних угруповань, авантюристів на будь-який штиб та просто шахраїв. Наш співрозмовник Дмитро повернувся до України з купою вражень від Англії. Найбільше його вразила тамтешня «гостинність» співвітчизників. Перше правило, якого неухильно дотримуються нелегальні робітники: нелегал нелегалу — ворог, вовк і зрадник.

      Свої своїх постійно «кидають». Скажімо, приїздить 30 нелегалів, і вони намагаються влаштуватися на роботу. З'являється «наш доброзичливець», теж нелегал або легалізований якимось чином через підкупленого адвоката. (До речі, гарантія адвоката, що тебе не депортують, там зовсім невисока. І що більше можливості «дерти», тим більше вони «деруть»). Напівлегальний або легальний «ділок» з'являється до свіжоспечених робітників і пропонує укласти угоду: 10 відсотків від зарплатні в обмін на банківський рахунок, який, мовляв, гарантує для кожного з робітників перебування у країні. Наприклад, заробляють українці в місяць 700 фунтів, і 70 фунтів з кожного — до кишені «рахункодавця». Більшість, ясна річ, погоджується на такі умови. Деяких роботяг «покровитель» може потримати кілька місяців, поки набіжить пристойна сума по 70 фунтів з кожного, а вже потім«закладає» всіх нелегалів до еміграційної поліції. Деяких депортують уже через місяць після використання. Бізнес на такій справі — вельми прибутковий: на наших нелегалах «ділки» заробляють більше, ніж отримує «середній» англієць.

      До речі, зовсім свіжий випадок: українця, який стояв на чолі злочинного угруповання, засуджено до 14 років ув'язнення у Великобританії. Віктор Соломка, затриманий весною 2004 року у Лондоні, був організатором банди з переправки східноєвропейських нелегалів для роботи на фабриках та заводах Британії. За три роки своєї діяльності Соломка «збив» більше 9 мільйонів доларів, переправивши для рабської праці на Захід сотні людей. Офіційно Соломка очолював щонайменше п'ять зареєстрованих у Британії компаній, які займалися пошуком робочих, у першу чергу для заводів з переробки риби на північ Шотландії. Серед «клієнтів» банди Соломки були українці, білоруси, прибалти. Усі вони працювали багато годин за мізерну платню та жили у жахливих умовах. У результаті операції Operation Shark («Операція Акула») в грудні 2002 року співробітники британських правоохоронних органів виявили, що 50 відсотків робочої сили на заводах з переробки риби у Шотландії — нелегальна.

      Між іншим, потенційних трудових мігрантів — тих, хто зараз не може знайти роботу в Україні, нараховується близько мільйона осіб. Молоді серед них не так вже й мало. Так, за даними за 2004 рік, серед осіб у віці 15—24 років безробітних налічується понад 15 відсотків, серед 25—29-літніх — понад 9. З одного боку, на тлі загального безробіття в Україні (8,6 відсотка) загальний «молодіжний» показник — 11,2 відсотка — начебто не катастрофічний і приблизно відповідає співвідношенню, що склалося в усіх європейських країнах. Там безробіття серед молоді завжди трохи вище, ніж серед осіб середнього віку, оскільки, по-перше, молодь, як правило, гірше підготовлена до ринку праці, по-друге, не має досвіду роботи. Ось і йдуть на ризик, вирушаючи за кордон на заробітчанство.

Для легального перебування потрібен банківський рахунок і страховий поліс

      В Англії Дмитро побував уже двічі. Вперше — як студент з метою навчаня у тамтешньому ВНЗ. Вдруге — рік тому, влаштувавшись на роботу офіціантом у нічному клубі. Хоча у нього і був величезний шанс залишитися в Англії нелегально, все ж таки моральні принципи стали на заваді. І навряд чи його спіймали, якби він залишився. Еміграційна поліція виловлює нелегалів за двома ознаками: якщо у тебе немає National Insurance Number (своєрідний страховий поліс). Якщо він у тебе є — ти можеш користуватися послугами безкоштовної медицини. А це передбачає сплату податків. Без цього номера ти не зможеш нормально влаштуватися на роботу. Інша ознака — наявність банківського рахунку. Зазвичай у нелегалів його немає. Якщо є — то це хороші пронири, яких складніше шукати. І зазвичай вони роками там живуть — їх лише випадково депортують. У Дмитра був і банківський рахунок, і National Insurance Number. Якби ще мав можливiсть отримання водійських прав, то узагалі б не виникало проблем.

«Самі ми немісцеві... Парашутисти-біженці...»

      До яких витівок лишень не вдаються студенти, аби влаштуатися на заробітки за кордоном. Дмитрові якось таку легенду земляки у Британії оповіли. Як нелегал поїхав до Швеції і вирішив замаскуватися під біженця. Для того, щоб отримати цей статус, потрібно нелегально потрапити до країни. Приходиш «здаватися», а потім уже розглядають усі твої справи. А товариш одного знайомого Дмитра приїхав до Швеції легально, а там утнув таку штуку. Придбав парашут, пішов у якийсь ліс і закопав його там, а потім вирішив «здаватися». І сказав, що нелегально потрапив до країни, стрибнувши з парашутом. Навіть комісії потім довів це, привізши її на місце його «поховання». Може, шведи і не повірили, однак довести протилежного не змогли. І той залишився в країні, отримавши статус біженця.

      Більше шансів отримати статус біженця у  вихiдця, скажімо, з Білорусі, або з іншої країни з тоталітарним режимом. Одна знайома Дмитра, нелегалка з Молдови, теж примудрилася отримати цей статус. Молдова офіційно вважається демократичною країною, як і наша. Тому молдованам складно отримати статус біженця. Однак ця дівчина була смуглявою, і вона видала себе за циганку, довівши це якимось чином.

      У кожній країні є закони, що прописують правила «зарахування» у біженці. Не так і просто підпасти під критерій закону. І це не масовий варіант, а, швидше, для везунчиків і пронир. Найпопулярніший спосіб, до якого вдаються заробітчани — це туристична віза. Вартість такої візи у європейські країни становить 1500 американських доларів, а до Канади та Сполучених Штатів — 6 тисяч доларів.

      Якщо вже вирішив обрати стезю нелегальну, забудь і про свої права разом з паспортом укупі. Нелегал юридичних прав, звісно, не має. Більше того, присутність нелегальної робочої сили на заводах та фабриках карається законами різних країн. По-перше, ризикують самі ж роботодавці. Наприклад, у Португалії штраф за використання нелегальної робочої сили сягає 16 тисяч доларів США. Не кажучи про те, що сам нелегал ризикує удвічі більше. До того ж у різних країнах діють різноманітні міри каральних санкцій. Трудові законодавства найпопулярніших імпортерів робочої сили — США та Німеччини — наголошують: якщо ви перебуваєте у країні протягом півроку і при цьому працюєте нелегально, то на вас чекає депортація без права в'їзду протягом наступних трьох років. Якщо ж ви «нелегалите» рік і більше, то в'їзд буде заборонено на цілих десять років.

      Ще один спосіб забезпечити собі безтурботне життя — одружитися. Вартість послуги згідно з калькуляцією. В Англії, приміром, налагоджено цілий ринок фіктивних шлюбів. Там зараз тенденція з'явилася: дуже вигідно латишок, естонок, литовок «купувати». На оголошення про фіктивний шлюб можна натрапити і у звичайній газеті. Звісно, не прямим текстом, але прочитавши, розумієш, що мається на увазі. У Дмитра була можливість фіктивно одружитися. Це коштувало би близько 3 тисяч фунтів. Однак у кожного свої «моральні приколи», за словами Дмитра.