Володимир Нікітін, фахівець з питань освіти, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) відповів на запитання кореспондента «УМ» щодо Болонської реформи та її можливих наслідків для української системи освіти.
— Кажучи про Болонський процес, найчастіше мають на увазі європейський (тобто високий) рівень знань. Чи справді українська освіта від зміни правил стане кращою?
— Болонський процес розпочинався як спроба об'єднаної Європи привести у відповідність різне оформлення документів освітнього рівня. Ми, зі своєю 10—11-річною системою середньої освіти не відповідаємо європейським стандартам. Тому коли наша молодь намагається вступити до європейських університетів, від неї вимагають суто формально, не вдаючись до змісту, добрати ще один чи два роки освіти.
Крім того, Болонська реформа готує систему освіти до навчання людини протягом усього її життя. Можливість студента самостійно обирати курси, які він хоче прослухати, створює для цього передумову. Спочатку отримуєш ступені, завдяки чому потім можеш «обертатися» у різних системах допідготовки для того, щоб належним чином відповідати ринку, місцю та iн. Тобто безперервна система освіти вже не може мати ту саму основу, на якій будувалася первинна, себто ступенева система. І завдання Болонської реформи — створити бюрократичні умови для безперервної освіти.
Кредитно-модульна система дозволяє суто механічно, на рівні бюрократії, співвідносити кількість курсів та навчальних годин, які відвідував студент. Все це, не вдаючись у подробиці, які саме навчальні модулі ви обираєте. В цьому як переваги, так і недоліки цієї системи.