Сумний Роджеp

07.07.2006
Сумний Роджеp

Роджер Уотерс.

Київ залишився не на «темному боці Місяця»

      Роджер Уотерс, «Пінк Флойд», Dark Side of the Moon... Ці три рядки, написані на одній афіші, змусили затріпотіти в солодкому передчутті дива не одне рокерське серце. До нас, хай і не з повним складом знаменитих монстрів психоделічного року (це вже давно неможливо), але їде сам Уотерс, із найлегендарнішим «своїм» альбомом! Новину про виступ динозавра на стадіоні «Олімпійський», обіцяний фірмою-організатором на 8 липня, знервовано обговорювали на сайтах, у фан-клубах, просто при зустрічі з товаришами по захопленню якісною музикою. «Знервовано», бо, по-перше, квитки на виступ Уотерса коштували недешево — від 80 до 2,5 тисячі гривень, причому ходили чутки, що менше, ніж за дві сотні, потрапити на концерт годі й мріяти — мовляв, найдешевші квитки розкупили ще ледве не до того, як вони з'явилися в касах. Ще б пак: охочих потрапити «на Уотерса» — тисячі, а не гумовий стадіон планувалося заповнити менше, ніж до половини. Спершу казали, що продадуть 35 тисяч квитків, а вчора вже з'ясувалося, що розпродали на три «штуки» більше.

      Друга причина для неспокою полягала в тому, що наш недовірливий народ брати на віру обіцянки швидкого щастя не звик. Найобережніші ледве не щодня перевіряли графік концертів, вивішений на офіційному сайті Уотерса (http://roger-waters.com) й непокоїлися дедалі більше: про концерт у Києві там не було жодної згадки. Москва, 24 червня — є, Роттердам, 7 липня — є, а 10-го — вже Мальта... Повірити в те, що музикант, який виступає з кількома вагонами найкращої техніки, встигне за один день із Роттердама приїхати на повноцінний концерт до столиці України, міг хіба ну дуже наївний шанувальник музики «Пінк Флойд». І не вірили. Але, як запевняє агенція УНІАН, 38 тисяч квитків таки розкупили...

      Зрештою виявилося, що казки, тобто концерту таки не буде. «На наш превеликий жаль», — так починається коротеньке повідомлення про скасування «незабутнього шоу лідера групи «Пінк Флойд» Роджера Уотерса», вивішене на сайті організатора, концертного агентства «Солекс плюс». Пояснення банальне: «скасовано з технічних причин». При цьому фірма запевняє, що «робить усе можливе», аби виступ Уотерса в Києві таки відбувся «якнайближчим часом».

      Повідомлення про те, що жодних виступів у Києві не планується, розміщене на найвиднішому місці «профільних» сайтів Уотерса (окрім вищеназваного, це ще й www.pinkfloydz.com, оскільки саме Роджер вважає себе власником прав на назву «Пінк Флойд»). А в інтернеті гуляє нібито офіційний прес-реліз агенції  Sensible Events — представниці інтересів музиканта, згідно з яким Роджер Уотерс виступати в Києві навіть і не збирався.  Мовляв, така пропозиція йому надійшла, однак щось там у рокера не складалося, й він одразу ж відмовився. А «Солекс плюс», незважаючи на це, розклеїв афіші й почав продавати квитки...

«Нам не шкода. Але образливо»

      Утім в офісі київського організатора «гастролей» Уотерса всі звинувачення відкидають і запевняють, що гроші за вже придбані квитки всім, хто з 8 по 16 липня звернеться до кас НСК «Олімпійський» (або розповсюдників у регіонах), буде повернено. «Ми не ховаємося, наш офіс розташовано в центрі Києва, і сподіваємося, що глядачі поставляться до цієї ситуації з розумінням», — каже піар-директор «Солекс плюс» Катерина Галіцина.

      А тим часом серед ображених виявилися не лише українські фанати, а й чимало іноземців, переважно з «близького зарубіжжя». За інформацією «УМ», через інтернет квитки купували багато білорусів і ще більше росіян. Причому далеко не найдешевші квитки, адже серед шанувальників творчості «Пінк Флойд» є чимало успішних людей, чиї статки значно перевищують уявну межу «середнього класу». «Я в Москві [на концерт Уотерса] ходив, таке враження, що в юність повернувся! — розповідає в інтерв'ю «УМ» російський підприємець Михайло Квасцов. — Серце десь у п'яти втекло... Це було просто ЩОСЬ! Але так склалося, що дівчину свою повести не зміг, а дуже хотілося поділитися з нею своїми юнацькими переживаннями. Тому дуже зрадів, коли побачив, що він (Уотерс. — Авт.) у вас виступатиме. На два квитки майже тищу баксів витратив, уже відгул собі спланував, переговори важливі переніс... А тут така лажа!!!». Як людина, за його власними словами, «горда й інтелігентна», Михайло, швидше за все, повернути гроші й не намагатиметься. «Мені грошей не шкода, я в ресторані більше проїм, — запевняє пан Квасцов. — Мені образливо. Хіба можна так людей підводити?».

      Справді, образливо. І хай хтось із давніх шанувальників «Пінк Флойд» вважає, що «душею» гурту Уотерс насправді ніколи не був, і без божевільного генія Сіда Барретта або пронизливої гітари Девіда Гілмора легенда «ПФ» не народилася б: Уотерсом варто захоплюватися бодай за сам лише альбом «Темний бік Місяця». До речі, цього року ця платівка відзначила своєрідний ювілей: з моменту випуску The Dark Side of The Moon протримався у списку 200 найкращих альбомів, який складає журнал «Біллборд», 1500 тижнів. До цього рекорду досі не наблизився жоден інший диск у світі, включно із записами «Бітлз». А душею «Темної сторони Місяця», як не крути, був саме Роджер Уотерс. Якого ми тепер уже точно не почуємо в Україні. Принаймні найближчим часом.

      Розповідати про музику, та ще й таку, як рок у виконанні «Пінк Флойд», справа невдячна — її треба слухати. Про групу розповісти теж складно, адже ті, хто знає й шанує «ПФ» іще з минулого століття, вже про неї й без того все знають, а ті, хто із творчістю «Пінк Флойд» не знайомий, навряд чи будуть у захваті від переліку альбомів, аналізу сварок, конвеєра постатей... Однак бодай кілька слів сказати про те, що ми втратили, все ж варто. Хоча для того, аби пояснити, хто такий Роджер Уотерс, доведеться почати трохи здалеку.

Стіни, які руйнує і зводить «Пінк Флойд»

      Коли рік тому у лондонському Гайд-парку на сцені благодійного концерту Live 8 з'явилися ці хлопці (хай навіть із сивими чупринами, «пивними животиками» й лисинами), шанувальники якісного року плакали. Чверть століття четверо музикантів (Роджер Уотерс, Рік Райт, Нік Мейсон, Дейв Гілмор) поливали один одного брудом, але варто було їм знову зібратися разом, і знову зазвучала знаменита музика «Пінк Флойду». Після концерту вони знову розійшлися і не розмовляють. Але «Пінк Флойд», як і до того, живе своїм окремим життям і досі залишається одним із найуспішніших гуртів в історії рок-музики. Це вже легенда. А легенди завжди переживають своїх творців.

      Історія того, що ми тепер називаємо «Пінк Флойдом», починалася у Кембриджі. Саме в одній з тамтешніх шкіл у далеких 1950-х навчалися Сід Барретт, Роджер Уотерс і  Девід Гілмор — друзі, які згодом по черзі були лідерами і натхненниками групи. Хлопці грали в різних за складом, назвами і навіть жанрами групах, аж поки наприкінці 1965-го не народився «Пінк Флойд»: назву, яка тоді (тривало це недовго) повністю звучала як The Pink Floyd Sound, вигадав Баррет, який був у захваті від американських блюзменів Пінка Андерсона та Флойда Каунсіла.

      Спершу «серцем» гурту був Сід, дух якого надихав «пінкфлойдівців» іще дуже довго, однак самому музикантові довелося покинути групу. Свого часу «УМ» докладно розповідала про сумну долю Барретта, який нині живе фактично самітником і перманентно лягає підліковуватися до кембриджської психлікарні. Як відомо, всі генії трохи божевільні: Сіду Барретту поставили діагноз «шизофренія».

      Перший альбом «ПФ» The Piper At The Gates Of Dawn, вийшов у 1967 році і стрімко злетів на верхівку британського хіт-параду, де й тримався протягом двох місяців. Однак зоряним часом гурту, безперечно, став альбом «Темна сторона Місяця», записаний у 1973-му — на той час Барретт уже п'ять років, як покинув групу, до якої натомість прийшов Дейв Гілмор. Надалі боротьба за лідерство тривала саме між ним і Роджером Уотерсом. «Успіх «Темного боку...», окрім іншого, означав іще й те, що деякі з цілей, які ми як група поставили перед собою, коли були молодими, вже досягнуті. Тоді ми вперше несподівано збагнули, що нас більше нічого не тримає разом. Саме це, напевне, і стало початком кінця існування групи. І якби ми так не боялися розійтися, все завершилося б іще у 1975-му, коли ми працювали над альбомом Wish You Were Here», — розповідає Уотерс. За його словами, ця платівка стала для нього апофеозом боротьби з Дейвом, зокрема вони дуже сперечалися щодо того, які пісні варто включити в альбом.

      Тоді Уотерс залишився у складі «Пінк Флойд», бо ще боявся піти у вільне плавання. І, як він каже тепер, задоволений, що так склалося, інакше б не було знаменитої «Стіни» — бомби, чия «вибухова сила» була дещо слабшою порівняно з «Темним боком Місяця», але все ж надпотужною. Автором цього альбому був Роджер, однак він сам визнає, що без Гілмора «Стіна» була б іншою. Однак кінець наближався невблаганно, і у 1983 році Уотерс покинув «Пінк Флойд». У 1986-му гурт розпався остаточно, хоча й намагався виступати без Уотерса. Роджер, вважаючи, що без нього гурт не має права користуватися назвою «Пінк Флойд», довго й нудно судився з колишніми товаришами, внаслідок чого люто з ними посварився.

      Ще наприкінці минулого тисячоліття Уотерс виїхав із Британії й тепер мешкає у Нью-Йорку, у який, за його словами, «по-справжньому закохався». Хоча цьому, безумовно, сприяла й поява справжнього кохання — нині 64-річний Роджер зустрів там жінку, яка стала йому справжньою подругою життя і народила сина (від першого шлюбу у рокера є ще двоє дорослих дітей). Роджер продовжує успішно концертувати й досі — переважно зі «старою» програмою, хоча тільки «пінкфлойдівським» репертуаром не обмежується. З 1989 року музикант працював над грандіозним проектом, який нещодавно нарешті успішно втілив у життя: створив оперу Ca Ira, присвячену Французькій революції.

      Здавалося б, дивно бачити автора класичного оперного твору в рок-легенді, чия музика відзначалася «космічним» звучанням, але насправді нічого незвичайного в цьому немає: класика значно ближча до року, ніж це здається на перший погляд. Зрештою, та сама «Стіна» теж була у певному сенсі оперою...

      Уотерса часто питають, чи не шкодує він, що свого часу покинув «Пінк Флойд». «Я не шкодував про це жодної секунди, — запевняє музикант. — Бо це було б дуже шкідливо і нечесно, залишатися там і надалі. Як можна називати групою людей, які не можуть разом працювати? Я пішов тоді, коли відчув, що ми остаточно втратили зв'язок — не лише один із одним, а й із публікою».

      Утім тут він, здається, таки дещо помиляється...

 

ПОЗИЦІЯ

      Окрім музичної, Роджер Уотерс має ще й активну громадянську позицію. Зокрема, дуже негативно ставиться до вторгнення військових сил США в Ірак. 22 червня, напередодні концерту в Москві, музикант виступав в Ізраїлі, де вирішив ознайомитися з історією близькосхідного конфлікту, навмисне обравши для виступу «село миру» Неве-Шалом, де мешкають як євреї, так і палестинці. Хоча спершу концерт був запланований у Тель-Авіві, звідки глядачам, які придбали квитки, довелося добиратися до Неве-Шалом спеціально пущеним для цього транспортом. Річ у тім, що Уотерс побував біля муру, зведеного ізраїльською владою на кордоні із землями Палестинської автономії. Споруда дуже вразила рокера, який написав на ній фарбою «Знесіть стіну!». Відтоді Роджер на всіх прес-конференціях розповідає, як жорстоко й несправедливо поводиться значно сильніший за військовою могутністю Ізраїль зі слабшою Палестинською автономією. Палестинці у захваті. А ізраїльтяни прямим текстом натякають Уотерсу, що іноді краще співати, ніж говорити...

  • Огидні і прекрасні

    У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>

  • Ольга Куриленко: Мені ніколи не спадало на думку зірватися

    Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».

    Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не по­требує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>

  • Ковток води

    Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>

  • Хай живе королева!

    Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>

  • Король переміг Цукерберга

    Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>

  • Німецька ПОПелюшка

    Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>