Будва, «чорногорська Ялта», стала центром відпочинку для українців. (автора.)
Узбережжя Монтенегро - краї, в які закохуєшся з першого погляду, пам'ятаєш про них і прагнеш повернутися ще не раз. Цього вересня цікавість кореспондента «УМ» підігрівало ще й те, що Чорногорія стала де-юре незалежною країною. Власне, Црна гора, як вона себе називає, є наймолодшою державою у світі.
Київські турфірми кожному, хто збирається до Чорногорії, видають «Пам'ятку», в якій, окрім корисних порад, міститься жартівливий розділ «Десять заповідей чорногорця»:
1. Людина народжується втомленою і живе, щоб відпочивати.
2. Люби своє ліжко, як самого себе.
3. Відпочивай удень, щоб уночі можна було спати.
4. Не працюй, праця вбиває.
5. Бачиш, що хтось відпочиває, - допоможи йому.
6. Роби мінімум, а решту справ перекладай на інших.
7. Прохолода - це благо, од відпочинку ще ніхто не помирав.
8. Від праці - всі хвороби. Не помри молодим!
9. Коли захочеш попрацювати - сядь і зачекай, побачиш - усе минеться.
10. Не роби сьогодні те, що можна зробити завтра.
Скажете, що такі жарти образливі для народу. Але турфірми ввели цей розділ у «Пам'ятку» зовсім не випадково: це натяк на те, що з чорногорцями ви можете мати певні проблеми у зв'язку з особливостями їхнього національного характеру. Не раз переконувався в цьому, особливо при отриманні різноманітних туристичних послуг. Вас можуть трішечки дезінформувати, обманути у фінансовому плані, не дотримати слова.
Позаяк я мандрував до Чорногорії не вперше, то не образився на подібні «штучки», адже цей народ трохи іншого характеру, ніж ми. Ви не побачите тут темпераментних та емоційних південних мачо - це спокійний, ввічливий, врівноважений, трохи «сповільнений» народ, схожий на естонців, як їх змальовують в анекдотах. Ви не почуєте розмов на підвищених тонах, звичних для нас сварок у транспорті чи магазинах.
Якщо спробувати охарактеризувати чорногорців одним словом, то найкраще підійде жаргонне «пофігісти». Варто додати: милі «пофігісти». Маленька нація чітко засвоїла, що життя дається лише раз, і його потрібно прожити зі смаком, безтурботно, занадто не переймаючись прикрими дрібницями, до яких належить більшість наших буденних справ.
Чорногорці й справді не дуже пориваються працювати. Країна, яка нараховує 650 тисяч мешканців і має територію вдвічі меншу від Київської області (відповідно, 14 квадратних кілометрів), має на своїй території такі природні красоти і в такій кількості, що їх вистачило б на пів-Європи. То чому б не скористатися з цього! Ще за часів Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії Хорватія і Чорногорія були перетворені на велетенські оздоровниці. Хорватія приймала гостей з-за кордону, а Чорногорія працювала на внутрішній югославський туристичний ринок. Кращий чорногорський курорт Будва був для Югославії тим, чим для СРСР - Ялта.
Ставка на турбізнес трохи розбестила хорватів, а ще більше - чорногорців. Сьогодні держбюджет Чорногорії приблизно наполовину наповнюється за рахунок фінансової допомоги ЄС та США, а друга частина - головним чином доходами від туризму. Дороги в республіці будують за виділені Євросоюзом гроші боснійці та серби, приватні вілли на узбережжі - наші земляки iз Західної України, новітні модерні туристичні комплекси - турки. Кожного вечора у головному випуску новин на Першому каналi Чорногорського телебачення представники уряду звітують, на будівництво яких ще об'єктів має виділити черговий транш ЄС. Вершину однієї з гір неподалік Будви вже котрий рік «прикрашає» велетенське сміттєзвалище. Влада все розводить руками: «А що ми можемо зробити, якщо Брюссель не виділяє гроші на завод iз переробки сміття?»
Тим чорногорцям, які не мають доходів від туристичного бізнесу, живеться дуже скрутно. Але вони не втрачають надії відірвати свою частку від туристичного «пирога». В гірських селах та при дорогах зводяться чергові готелі в надії на розвиток екологічного, спелеологічного, лижного чи будь-якого іншого виду туризму.
Спільне у Хорватії та Чорногорії - ціни на харчі. Позаяк сільське господарство тут занедбане, то в Чорногорії ціни на продукти високі, а в Хорватії - ще вищі. В продуктових магазинах обох країн продукція місцевого виробництва представлена мінімально: хлібом, деякими видами молочних продуктів та напоїв. Решта імпортується з Сербії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Словенії, Італії, Австрії та Німеччини. Овочі - переважно з Туреччини, рибні консерви - з Таїланду, фрукти - з Іспанії та Північної Африки.
У Хорватії 90 відсотків туристів - з-за кордону, в Чорногорії, навпаки, - 90 відсотків місцеві і з Сербії (яка донедавна не була закордоном) і лише 10 - іноземці. Чорногорці силкуються заманити до себе більше туристів із Західної Європи, і їм це вдається дедалі краще. Але кількість готелів та туристичних комплексів високого класу досі незначна, тому переважають гості з Росії, Польщі, Чехії, Словаччини. І все більше - з України.
Неймовірна різниця з картиною, яку довелося побачити три роки тому. Цього року я чув на вулицях Будви українську мову частіше, ніж у деякі дні на вулицях русифікованого Києва. Врахуйте те, що серед російськомовних також половина - нашi земляки. Україна, особливо Західна, обрала Чорногорію. Від Львова до Будви ближче, ніж до Криму. І головне - дешевше, ніж у Криму. Якщо цього року в пік сезону знахабнілі кримчани довели ціну ліжка за добу в якомусь нікчемному курнику до 30 доларів, то в Будві за такі гроші можна винайняти на віллі чудову кімнату на двох iз балконом, усіма зручностями, холодильником, інколи навіть кондиціонером та телевізором. Додайте до цього кришталево чисту воду Адріатики, в якій не побачиш під час обідніх припливів густу смугу з недогризків яблук, кавунів, використаних презервативів та недопалків, що є нормою для Криму. Увечері ви зможете гуляти серед пальм та іншої екзотичної рослинності і насолоджуватися чистим повітрям, а не задихатися від смогу кримської шашлично-мангальної вакханалії. До вашого вибору - захоплюючі екскурсії. Якщо хочете розвідати узбережжя самостійно і дешевше, то регулярно курсують комфортні, сучасні автобуси та міні-буси.
Чорногорія стала більш українською, ніж Крим. Це не можна не помітити, коли під твоїм балконом увечері проходить уже «весела» компанія, виспівуючи нерівним хором: «Щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в свiтi жилося». І вже взагалі довелося пережити «культурний шок», коли почув, як на прогулянковому кораблі гід вів екскурсію українською мовою.
Попри все сказане, не можна не помітити, що Чорногорія просувається вперед. Скажімо, якщо ще три роки тому дорога з Сербії через гори Монтенегро до узбережжя Адріатики нагадувала божевільний екстрім із ризиком для життя подорожувальникiв, то тепер з'явилися нові тунелі, а на найбільш небезпечних ділянках над гірською прірвою зведені запобіжні бар'єри та стіни. Ростуть, немов гриби, розкішні готельні комплекси, щоправда, вже не для людей iз середніми достатками.
Чорногорці на референдумі 21 травня проголосували за незалежність своєї країни. Україна визнала Чорногорію 15 червня. Я не помітив наразі якихось особливих плодів незалежності. Занадто мало часу минуло. Однак хоча б iз настінних графіті та написів видно, що в суспільстві ще зберігається напруга. Чи то противники незалежності, чи то прибульці з Сербії пообписували стіни гаслами на зразок: «Чорногорія - сербська земля».
Я перебував у країні, коли 10 вересня проводилися перші після референдуму парламентські та місцеві вибори. На вулицях не було помітно жодних ознак наближення виборів, окрім бігбордів iз передвиборчою рекламою партій та кандидатів у мери. Зате в місцевих газетах запал боротьби між прибічниками і противниками незалежності був неймовірний. Просербські сили, передусім коаліція «Сербський список», діяли ще більш наступально та з більшим нахабством, ніж у нас - проросійські. У своїх програмах вони стверджували, що стали громадянами другого сорту, що влада, яку вони називають не інакше, як кримінально-злочинною, «порізала по-живому» родинні та всі інші зв'язки з «матір'ю Сербією». Просербські сили договорилися навіть до того, що висунули вимогу створити у маленькій Чорногорії дві окремі палати парламенту - чорногорську та сербську. Але в результатi просербські сили ганебно програли вибори до парламенту та на посади мерів міст.
Через день після виборів провідна чорногорська газета «Дан» вийшла з великим портретом прем'єр-міністра Чорногорії Міло Джукановича, який отримав від народу мандат на черговий прем'єрський термін, та великим заголовком: «Одлазим» (тобто «Відходжу», по-нашому). Подумалося, що це якийсь черговий маневр хитрого лиса Міло, який очолив крихітну республіку і керував нею незмінно останні 16 років (два терміни як прем'єр і один - як президент). Далебi, зовсім не маневр. Минулого тижня президент Чорногорії Філіп Вуянович, який є близьким соратником і особистим приятелем Джукановича, повідомив, що прем'єр-міністр прийняв «тверде і остаточне рішення» відмовитися від цього крісла. Але він залишиться у політиці - надалі очолюватиме правлячу Демократичну партію соціалістів.
Знавці чорногорської політики говорять, що хитрий Міло і далі матиме вирішальний вплив на життя країни, що він обрав для себе роль «сірого кардинала», хоча в приватному житті присвятить себе бізнесу. Якому? Туристичному, звичайно ж. Та й освіта зобов'язує: Джуканович 1986 року закінчив економічний факультет університету Подгоріци за спеціалізацією в галузі туризму.
Попри те, що Міло мав чимало «грішків», несе частину відповідальності за розквіт корупції, але не можна не бачити його досягнень як «батька нації». Нацiї, яку він провів майже неушкодженою через шторми балканської політики та воєн до повної незалежності. Довів фактично до дверей Євросоюзу, з яким Чорногорія вже веде активні переговори, до дверей НАТО (минулого тижня крихітну країну відвідав міністр оборони США Дональд Рамсфелд).
Сербська газета «Бліц» написала, що Джуканович не сам пішов, а його «пішли». Брюссель дав чітко зрозуміти Подгоріці, що Чорногорія опиниться в ЄС значно швидше, якщо Міло з його заплямованою корупційними скандалами репутацією відійде, хай навіть і буде при цьому фактично керувати країною «з тіні», або, якщо врахувати тамтешню специфіку, - «із затінку». Мені надзвичайно сподобалася фраза з підслуханої розмови між двома молодими чорногорцями: «Вся наша влада з травня по вересень вилежується на пляжах та керує країною з допомогою стільникових телефонів».
Уже визначився наступник Міло Джукановича - Ігор Лукшич. Чорногорія робить ставку на молодь. Лукшичу лише 30 років. Він закінчив той самий економічний факультет університету в Подгоріці, що й Джуканович. Кар'єру розпочав у МЗС Чорногорії і дослужився до заступника міністра, а вже 2002 року обійняв посаду міністра фінансів. Ігор Лукшич устиг видати низку публіцистичних та наукових робіт і книгу поезій та прози. Окрім рідної, вільно володіє англійською, французькою та італійською мовами.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
