Варшавська «коаліціада»

      Видимим приводом для розгортання кризи, яка триває вже три тижні, стала партія «Самооборона» Анджея Леппера, скандальний провідник якої не міг порозумітися з прем'єр-міністром Ярославом Качинським. Розбіжності свого часу виникли на грунті бюджету, адже Польща стоїть напередодні виборів до органів місцевого самоврядування, які мали б відбутися 12 листопада, а електорат, як відомо, необхідно заохочувати бодай обіцянками. Тож схильний до радикального популізму Леппер і почав заохочувати свій переважно сільський електорат пишними шматами бюджетного пирога. Віце-прем'єра Леппера «попросили» з посади і з уряду, коаліція розпалася.

      Коли ж представники «Права і справедливості» вирішили переформатувати коаліцію, замість «Самооборони» залучаючи окремих її депутатів, вибухнув скандал. Депутатка «Самооборони» Рената Бегер спільно з телевізійниками прихованою камерою записала розмови з політуповноваженим від ПіС Адамом Ліпінським; ці бесіди на диванчику опозиція намагалася потрактувати як «корупційні». Зрештою, нічого спільного з українським розумінням політичної корупції у тих розмовах не було, і про жодні «триста мільйонів» не йшлося, хіба були якісь натяки та прозорі обіцянки «посприяти в урядовій кар'єрі». Але факт лишається фактом - поляки обурилися. Факту корумпування Ренати Бегер встановлено не було, але опозиція, очолювана ліберальною «Громадянською платформою», зажадала політичної крові правлячих націонал-консерваторів. Й уряд Ярослава Качинського у певний момент захитався, адже партія «Право і Справедливість» йшла на вибори саме під гаслами «чистої» політики.

      Але два кремінчики - брати Качинські, президент та прем'єр Польщі - наразі не піддалися добре спланованій і пропіареній провокації, позаяк для рішення про саморозпуск Сейму бракує голосів якраз... «Права і справедливості», а уряд, навіть поза парламентською підтримкою, може функціонувати у режимі «меншості».

Химерні альянси

      Польські пертурбації мають не лише парламентський формат - політичні торги йдуть і щодо списків на вибори до органів місцевого самоврядування. Тож лідери ультраправої парламентської партії «Ліга польських родин» і «Самооборони» намагаються не лише всіляко презентуватися на політичній арені Польщі, а й психологічно дотиснути Качинських щодо спільного виборчого списку. Наразі ж у вівторок партійні провідники ЛПР і «Самооборони» підписали резонансне за своєю суттю і формулюванням «порозуміння про співпрацю», яке радше нагадує злиття «двох місяців», адже очільник «Самооборони» Анджей Леппер заявив, що обидві фракції функціонуватимуть автономно, «але у політичному сенсі нас треба трактувати як єдине тіло». За словами Леппера, «Самооборона» спільно з ЛПР вестимуть мову про ймовірну коаліцію з ПіС і «разом голосуватимуть у Сеймі».

      У той самий час президент Лех Качинський також не лишався осторонь від процесу «склеювання» бунтівних коаліціантів. Президент провів переговори і з Вальдемаром Павляком, шефом польських аграріїв з ПСЛ, адже саме на базі цієї партії, що переживає далеко не найліпші часи, міг би формуватися запасний аеродром для «Права і Справедливості». Але не виключено, що аграрії, використовуючи принцип «золотої акції», збираються розіграти специфічну комбінацію, зокрема на місцевих виборах піти з «Громадянською платформою», а в разі дострокових виборів до Сейму зблокуватися з «ПіС». Подібне рішення навряд чи влаштувало би братів Качинських, котрі мають цілком достатню електоральну підтримку на виборах, і потребували б «агарної» допомоги хіба в разі переформатування сеймової коаліції.

      Наразі ж по годинній розмові з президентом Анджей Леппер заявив, що Лех Качинський лишається прихильником коаліції у старому форматі - «ПіС-Самооборона-ЛПР». Провідний «самооборонець» зазначив, що в зв'язку з браком часу ситуація з коаліцією має остаточно визначитись на цьому тижні, але підкреслив, що її існування залежить не лише від розмов з президентом, позаяк ще не було переговорів з прем'єром Ярославом Качинським, котрий позавчора перебував з робочим візитом за кордоном, на засіданні Вишеградської групи (нагадаємо, що саме між цими двома польськими політиками спалахнув гострий міжособистісний конфлікт). Сам Леппер наголосив, що в разі відновлення коаліції у старому форматi, «іншого виходу», ніж його повернення в уряд, не буде, а «Самооборона» зажадає входити в урядову коаліцію «на засадах повного партнерства». Хоча Леппер заявляє, що не боїться позачергових виборів до парламенту.

      «Найрадикальніший з радикалів», голова «Ліги польських родин» Роман Гертих налаштований також миролюбно, позаяк, згідно з опитуваннями, у разі позачергових виборів його партії нічого «не світить». Порятунком могло би бути хіба блокування з потужними партнерами. Але програмно споріднений ПіС не прагне Гертиха, адже незле дає раду і без нього, а «Самооборона» лишається ненадійним, до того ж концептуально маловідповідним партнером. Враховуючи ж вождістські замашки Леппера, Гертих грав би там скрипку далеко не найпершу, що остаточно б маргіналізувало «Лігу». Тож як припускає Гертих, ще цього тижня коаліцію «ПіС-Самооборона-ЛПР» буде відновлено, і не виключено, що ці партії підпишуть умову про блокування на місцевих виборах. Водночас, на його думку, можливо, що ПіС гальмуватиме укладення невигідних політичних мезальянсів ще місяць. Гертих припускає, що метою братів Качинських є включення Леппера до уряду лише після місцевих виборів, а творення коаліції поза «Cамообороною» і поза поверненням Леппера до уряду оцінив як «радше неможливе».

      Зрештою, позачергові вибори самі по собі цікавлять лише «Громадську платформу», яка змушена грати роль непримиренної опозиції. Ця, друга за кількістю депутатів фракція прагне зберегти не лише «ліберальне обличчя», уникаючи підозрілих рокіровок, а й втримати у фракції непосидющих депутатів, котрих ласкаво запрошують «правити країною» у коаліційному «будинку», збудованому Качинськими.