«Старшому брату» — осетри, «молодшому» — бички

15.11.2006
«Старшому брату» — осетри, «молодшому» — бички

Буде квота — буде й риба. (Фото з архiву Укрінформ.)

      Із 300 риболовецьких підприємств України 180, а це майже дві третини, базується на території Запорізької області. Ресурсами Азову вони користуються згідно з квотами,якi щорічно визначає українсько-російська комісія з питань рибництва і риболовлі в Азовському морі. Зазвичай сесії відбуваються через рік. Чергова, вже ХVIII, сесія відбулася у жовтні в Бердянську. Делегації очолили керівник Департаменту рибгоспу Мінагрополітики України Лариса Усаченко і віце-директор Федеральної агенції з рибництва Мінсільгоспу Росії Сергій Подолян.

      Дискутували фахівці профільних міністерств, представники секретаріату Президента, науковці й навіть прикордонники. Адже предметом суперечок були не тільки національні квоти вилову основних промислових риб чи звіт робочих груп щодо науково-дослідницької роботи в міжсесійний період, а й режим вилову, координація боротьби з браконьєрством в Азовському басейні.

      Начальник відділу іхтіології Азовського держуправління з охорони водних живих ресурсів Олексій Сухий акцентував, що «в усі часи Азовське море за рибними запасами вважали найпродуктивнішим у світі. Та останнім часом основний промисел української сторони — хамса, тюлька і бички».

      Результат триденних перемовин сторони оцінюють по-різному. Пан Подолян, приміром, вважає, що на сесії в Бердянську «наші країни в царині регулювання і роботи на Азовському морі зробили крок назустріч одна одній. Більшість наших фахівців полярно оцінює підсумки дискусій: пайову участь, мовляв, встановлено в інтересах російської сторони. «Методику розподілу національних квот вилучення з Азовського моря живих ресурсів ми розробили, — резюмує директор державного підприємства «ПівденНІРО» Леонід Ізергін. — Задіювати ж цю методику наразі недоцільно — з огляду на відсутність чіткого міждержавного кордону акваторією Азовського моря».

      Засторогу групи наших фахівців «нахрап» російської сторони таки «змолов». Результат? Не вельми братський розподіл квот, бо ж Україна — не Росія за протяжністю морських кордонів і спромогою рибодобувної галузі. Враження — ніби сторони врахували тільки кількість ротів! Та у 2007 році будемо мати з Азовського моря те, на що зголосилися. А це 175 тонн судака, 45 — оселедців і 6000 — хамси (Росія виловить, відповідно, 325, 105 і 9000 тонн); тюльку розподілили порівну — по 40 тисяч тонн; поступливими були росіяни лише при розподілі квот пеленгаса (5250:9750 на користь українців) та бичка (відповідно, 3600 і 5400 тонн). Відігрався «старший брат» на знаменитій азовській тарані, одержавши квоту в 300 тонн проти нуля для України. Вперше за останні роки до квотування включено осетра і севрюгу: росіянам узаконили промисел у 27 тонн, українці ж у наукових цілях одержали п'ятитонну квоту.

      Наразі сейнери виходять у море, де, відверто кажучи, ефективніше хазяйнують браконьєри обох країн. «Лицарі ікри і балика» користуються живими ресурсами Азовського моря без квот і кордонів.