Про владу й перспективи діалогу

16:31, 28.02.2017

Влада не розуміє, що блокада в очах значної частини суспільства перетворюється на третій Майдан.

Так, громадянське суспільство піднялося на наступний етап розвитку. Вже не потрібні намети на Майдані, учасники не хочуть сидіти на місці. Уже не обов'язково збирати натовпи – є порядок і дисципліна.

Майдан-3 – це акції прямої дії, які не можуть залишитися без наслідків і без рішень.

Через дефіцит влади і відсутність управлінських рішень владу бере на себе вулиця – і тут раптом з'ясовується, що це ніяк не менша сила, з якою така грізна влада впоратися не може.

Децентралізована організація, різні місця, координація. Це невеликі групи організованих людей, які користуються широкою суспільною підтримкою. І ці акції не поодинокі. У лютому вже ветерани перекривали дороги в Черкаській області – їм не давали відповідей на питання щодо виділення землі.

Блокували дорогу, доки питання не вирішилося. Це зовсім не поодинокі вже випадки. Це тенденція, а не ексцес.

Можна розігнати кордон блокади на одній ділянці. Можна закрити доступ в зону АТО спеціальним законом. Але це не призведе до припинення блокади. Це означає, що блокада може з'явитися в інших місцях і в більш численному складі. І що, всюди будуть розганяти?

Можна спробувати дискредитувати організаторів блокади – це без проблем, але теж нічого не зміниться, блокада не зникне. Люди підтримують блокаду не заради Семенченка і Парасюка, не заради «Самопомочі» і Садового. Вони свій рейтинг не сильно збільшать, ця вся підтримка не заради них навіть.

Підтримка блокади – це реакція суспільства на лицемірство і несправедливість. Це єдина можливість донести до влади невдоволення поганим управлінням державою, безглуздими рішеннями, відсутністю поваги до громадської думки, відсутності справжнього лідерства, відсутності зрозумілої стратегії війни і стратегії розвитку держави.

Суспільство бачить, що партії будуються повільно і вони погано організовані або не впливові. Бачать, що влада не завжди звертає увагу на гласність і публікації в ЗМІ. Що, як і раніше, не працюють судова і правоохоронна системи. Що незрозуміло, скільки буде тривати війна і як ми збираємося перемогти, якщо в силових структурах відроджуються багато безглуздих совкових порядків.

Влада повинна почати вчитися вести діалог із суспільством мовою стратегій і шляхом створення ефективних структур держуправління. Спроба вирішувати державну проблему піаром і поліцією – найгрубіша і найбезглуздіша помилка.

Добре помітно, що більшість силовиків не збирається когось розганяти, розуміючи ризик можливих наслідків.

Почніть діалог і пропонуйте адекватну стратегію, обгрунтовану і логічну. Інакше не факт, що у відповідь на спробу розгону коли-небудь у когось із протестувальників не з'явиться зброя, і все не закінчиться плачевно.

 

Блокаду Донбасу треба вирішувати розумом і діалогом, а якщо влада заграється і не зрозуміє цю просту істину, то заблокують що-небудь інше.

 

Наприклад, в'їзд в Козин. Або виїзд до Борисполя.

 

Джерело

  • Сини неба

    Хохол... Це слово — на язиці кожного московита, в газетних статтях, виступах, написано на парканах і навіть якось випадково трапилась московська газета, де назву нашої Руси-України означили як Хохландія. >>

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>