Свято побиття справжніх патріотів

18:59, 10.05.2017

9 травня ц.р. українська влада вкотре продемонструвала відсутність стратегічного перспективного мислення, політичної волі та уміння перегравати Росію на власному, українському політичному полі.

 

Констатуючи, що "Безсмертний полк" є пропагандистською підривною акцією Російської Федерації українська влада не лише не чинила перешкоди для її проведення, а в ряді регіонів України фактично стала на сторону російської п"ятої колони.

 

Це не перший подібний прокол. Трохи менше року тому українська влада не змогла нічого протиставити окрім захисту у вигляді поліцейських кордонів учасникам організованої Московським патріархатом церковної ходи за мир під час війни.

 

Це гостро порушує питання про бездіяльність не лише керівництва правоохоронних органів і спецслужб, але також і політичного керівництва України, керівництва міністерства інформаційної політики тощо.

 

Україна має переглянути своє ставлення до радянської політичної та історичної спадщини, відмежувавшись від усього тоталітарного та пропагандистського.

 

Варто відмовитися від заідеологізованих і невиправданих ні з точки зору історичної достовірності, ні з точки зору моралі радянських свят, включно з так званим святом День Перемоги 9 травня.

 

Варто повністю переосмислити зміст цієї дати. Українські громадяни мають пам’ятати про загиблих у всіх війнах та конфліктах. День пам’яті 8 травня (дата, яку вшановують багато інших європейських народів), а не День перемоги - це має бути гуманістичний підхід України напротивагу мілітаристичному заполітизованому підходу Російської Федерації.

 

Пам’ять про загиблих – священна і вічна. Свято перемоги - всього лише ідеологія, яка не може бути вічною.

 

Україна також має йти далі шляхом люстрації, боротьби з колаборантами та російськими посіпаками. Інакше російський реванш в Україні буде неминучий, що, власне, і засвідчило "свято" побиття справжніх ветеранів та патріотів України 9 травня 2017 року.

 

Джерело

  • Намагалися вхопити ближчих до Кобзаря

    Цьогоріч 22 травня — півстоліття моєму першому публічному протестові. «Ганьба!» — кричав разом iз кількома сотнями людей біля пам’ятника Шевченкові у Києві 22 травня 1967 року. >>

  • Мудрість спокути,

    «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю...» — закликав Тарас Шевченко. Та не зволікайте, заради Бога, закликаю вже я. Бо прогаяли зоряний час у роздумах та дискусіях. Тепер розсьорбуємо. >>

  • Ім’я троянди — Варвара

    Як, на Київщині, в Оленівці, була килимарня Варвари Ханенко? І тамтешні килими продавали аж у далекому Лондоні? (Неначе Лондон — одвічний критерій визнання...) >>

  • На «свій-чужий» розрахуйсь?

    Не можу мовчати, тому й пишу. Цього року Надія Савченко взяла участь в авторській програмі Дмитра Гордона. Так, та сама Савченко, в’язень путінської «демократії», перший номер у виборчому списку партії «Батьківщина», завдячуючи чому ця політсила змогла пройти до Верховної Ради. >>

  • Владою забуті

    Не встигла наша Верховна Рада після зимових канікул «розгойдатися», як знову канікули — тепер уже весняні, аж до середини травня. >>

  • ПОЛІТПАРНАС: Суфлери

    За перформансом перформанс...
    Декорації — незмінні...
    Видно, так ідуть реформи
    в нашій славній Україні. >>