Суд за Голодомор. Крок перший

Україна вже давно долучилася до міжнародних правозахисних документів — Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 р.), про незастосування терміну давності до злочинів проти людства (1968 р.) року, а також Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року. Утім на історичне рішення — порушити кримінальну справу за фактом геноциду — наша держава спромоглася лише тепер, коли вже проаналізовано достатню кількість архівних документів і свідчень очевидців та усвідомлено юридичні підстави й суспільну потребу такої дії. З вимогами розслідувати обставини вбивства голодом мільйонів людей до СБУ зверталися голова Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, голова Товариства «Меморіал» ім. Стуса Роман Круцик, голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левко Лук’яненко, народні депутати, громадськість. Днями стало відомо, що СБУ порушила кримінальну справу за фактом геноциду в Україні в 1932—1933 роках.

Голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко розповів «УМ», що в усіх областях країни, де відбувався геноцид голодом, було створено спеціальні слідчі підрозділи СБУ, які аналізували архівні документи та свідчення очевидців і здійснювали дослідчу перевірку. Для цієї роботи СБУ надала близько 100 додаткових посад у 14 містах України. Врешті документи вже розсекречено, свідчення зібрані, підписи під злочинними указами відомі. За інформацією прес–центру СБУ, проаналізовані наукові дослідження вітчизняних та закордонних учених, публікації в ЗМІ. А також висновки юристів із Києво–Могилянської академії та Львівського національного університету ім. І. Франка щодо юридичної кваліфікації дій керівництва більшовицької влади як масових убивств голодом.

Висновки спільного дослідження СБУ з УІНП та Генеральною прокуратурою України такі: «Після повалення Української Народної Республіки у 1921 році на цій території більшовицький режим розпочав активні протиправні дії щодо недопущення створення незалежної україн­ської держави, спрямовані на денаціоналізацію України, її уніфікацію на звичайну адміністративно–територіальну одиницю Союзу Радянських Соціалістичних Республік». Для цього здійснювалася суцільна колективізація, розкуркулення та депортація українських селянських родин, незаконна конфіскація їхнього майна, здійснювалися репресії та фізичне знищення громадян».

Після розслідування кримінальної справи Українська держава зможе зініціювати судовий розгляд злочину і визначити міру відповідальності злочинців перед народом.