І там не рідні, і тут чужі

Європейський Союз фінансово підтримав проведення опитування в Україні внутрішньопереміщенних осіб із метою підтримати впровадження національної системи моніторингу стану життя цих знедолених людей. Результати досліджень, проведених навеснi та влітку 2016 року Міжнародною організацією з міграції та Українським центром соціальних реформ — приголомшливi. 

Як з’ясувалося, близько 40% переселенців мають гроші лише на харчування, стільки ж людей змушені на ньому заощаджувати,  і лише близько 20% можуть більш-менш задовольнити всі свої потреби.

   Але це й не дивно, адже 58 % переселенців працездатного віку, котрі бажають поліпшити фінансовий стан своїх сімей, не можуть знайти роботу. А з тих, хто працював до переселення, роботу мають лише 52% «щасливчиків». Щоправда, з тих, хто раніше «бив байдики», 10% нині таки почали працювати. 

Та в наш економічно важкий час не дуже рятує й робота: середньомісячний дохід на одного члена домогосподарства становить 1420 грн. Ще гірше — у понад половини опитаних: дохід на кожного «домочадця» — приблизно 1330 грн., що менше ніж прожитковий мінімум. Щоправда, держава допомагає соціальними виплатами, адже вони є основним джерелом доходу в 50% домогосподарств. 

Дослідження також показали, що найгострішими є не лише фінансові питання; житло, а точніше його відсутність — проблема для переселенців не менша: 70% опитаних сімей винаймають житло й майже всі з респондентів скаржаться, що  сплачувати за нього доводиться з власної кишені. Менш заможні біженці живуть у родичів, хтось у гуртожитках, інші у колективних центрах.

Варто зазначити, що найчастіше переселенці переїжджають до регіонів, які розташовані найближче до непідконтрольних Україні територій — вони «облюбували» Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Харківську та Запорізьку області. Проте чимало їх у столиці. Пальму першості з переселенців тримає Донецька область — її найбільше «окупували» знедолені люди. Мабуть, сподіваються повернутися додому, тому й не їдуть далеко.

Щодо соціальної вразливості, то до цієї групи, на жаль, належить більшість переселенців — 70%, і, звичайно ж, у першу чергу — це інваліди, пенсіонери,  студенти та діти.

Зауважимо, що опитування проводилось в усіх регіонах України у формі анкетування та телефонних розмов. Окрім того, враховувалася думка місцевого населення та висновки експертів, які обізнані із ситуацією на конкретній території.

«Будемо сподіватися, що всі ці сумні дані використають в уряді України чи принаймнi в зацікавлених організаціях для розробки регіональних програм, а, можливо, якихось інших заходів для підтримки переміщених осіб», — висловила побажання аналітик Українського центру соціальних реформ Анна Гвелесіані.