Громада — як одна сім’я:

16.05.2018

Шановна редакціє. Мене, пенсіонера, який живе у селі, спонукало звернутися до вас із листом те, що для нас,  тих громадян, які живуть в Україні, а не виїхали в різні країни через обставини, що склалися в державі від господарювання олігархів, кнопкодавів, створюють нестерпні умови навіть не життя, а виживання.
 
У побуті ми всі користуємось електроенергією та газом. Так от, у недалекому минулому користувачі для обліку спожитого послуговувалися лічильниками та обліковими книжками і, відповідно, проводився розрахунок за спожите.
 
На сьогодні споживачам необхідно наперед подзвонити у відповідні служби, щоб надати цифри використаних ресурсів, а потім вам надійде платіжка, де буде розписано, за що й скільки платити.
 
Ви не уявляєте, як важко туди додзвонитися. І ось пенсіонери, а дехто з них із паличками, їдуть у райцентри, щоб з’ясувати, що й до чого, і надати показники своїх лічильників особисто.
 
Це створює масу незручностей для споживачів. Невже з цього хтось матиме прибуток, змушуючи людей до зайвих витрат?
 
І ще: проживаючи в селі, тільки й чуєш, що то одну хату, то другу обікрали, виламавши замки. То, може, замість селищних та сільських рад організувати козацькі дружини?
 
Це б дисциплінувало населення і дозволило швидко виявляти всіляких небажаних суб’єктів легкої наживи.
 
А лізли в Україну і будуть лізти з усіх бокiв. А для того, щоб Україна існувала як держава, потрібно, щоб населення нашої країни було однією сім’єю. 
 
Юрій ПІЛЯЙ, пенсіонер
Паволоч, Попільнянський район, 
Житомирська область

  • Для чого потрібна дорога,

    Шановна редакціє, я багаторічний передплатник вашої газети. Прочитавши в «Україні молодій» від 3 квітня 2018 р. статтю А. Нечитайла «Уроки «Собору», хочу відреагувати на неї. >>

  • На прю з Росією,

    На п’ятому році війни Президент і Верховна Рада законодавчо визнали Росію агресором, що воює з Україною на всіх фронтах людського життя. Якби це відбулося ще в 2014 р., події в Україні і світі були б зовсім іншими. >>