А вчителям і лікарям додому — зась: у черкаське село Пастирське автобус ходитиме раз на тиждень

14.11.2018

Відтепер у черкаське село Пастирське рейсовий автобус ходитиме  раз на тиждень — у вівторок. У село автобус приходитиме о 7-й ранку. Він забиратиме й пільговиків. Такі-от сільські «надмірності» у ХХІ столітті у європейській країні.
 
Вимушений транспортний компроміс знайшли на нараді за участi першого заступника голови Смілянської райдержадміністрації Олексія Печнікова (без голови РДА тут живуть уже чотири місяці), представників перевізника та жителів цього села. Звісно, таке рішення не влаштовує жителів Пастирського. І вони б’ють на сполох.
 
«Раніше до нашого села автобус Смілянського ВАТ «АТП-17128» курсував двічі на тиждень — у вівторок та неділю, виконуючи по два рейси щодня. Це було дуже зручно. А тепер ми в розпачі», — бідкаються «Україні молодій» жителі цього села. Люди кажуть, що цим транспортом добиралися до місцевої школи й назад кілька вчителів, які мешкають в інших населених пунктах, але вчителюють у Пастирському. Ним приїжджала й сімейний лікар iз села Ташлик, з якою пастирчани уклали договір, ним було з руки дістатися і в Ротмістрівську лікарню та у районний центр Сміла. 
І хоча, наголошують селяни, їм тепер радять їздити автобусом «Черкаси—Новомиргород», який курсує через село з Кіровоградської області, але ж, пояснюють, він завжди забитий народом і туди втовпитися практично неможливо. До того ж, уточнюють жителі Пастирського, приміром, аби на новомиргородський автобус сісти в самому селі, необхідно йти до його зупинки 3-5 кілометрів. «Хай би у вівторок нам два рейси смілянського автобуса залишили, щоб можна було ним дістатися у Смілу й повернутися назад», — просять люди. 
 
У свою чергу, директор Смілянського ВАТ «АТП-17128» Петро Даценко пояснює «Україні молодій» скорочення рейсів до Пастирського тим, що це село охоплене кількома рейсами автобуса «Черкаси — Новомиргород», який курсує за скороченим маршрутом через села Малосмілянку і Сердюківку, і коштує дешевше. «Наш автобус їде через Ташлик, у нас маршрут довший і, відповідно, тариф вищий. Тож пасажирам доводиться переплачувати», — зазначає Петро Іванович. І підкреслює, ці рейсові автобуси, які курсували до Пастирського у вівторок та неділю, їздитимуть як і раніше, але тільки до Ташлика, де основний пасажиропотік. 
 
На скорочення рейсів вплинули, наголошує директор АТП, i вщент розбита дорога до Пастирського та підвищення вартості дизельного пального, на якому працює транспорт автопідприємства. «Свого часу ми повністю перевели на дизельне пальне увесь наш транспорт. Так було дешевше і вигідніше. Нині дизпальне коштує 32 гривні і життя змушує нас приймати непопулярні рішення, аби вижити», — розповідає Петро Даценко.
 
Він каже, що днями на підприємство завезли нову партію дизпалива і кожен його літр на 4,2 гривні дорожчий за літр бензину.
 
«За довгі роки своєї роботи я такого ще не бачив, щоб бензин був дешевшим, ніж дизельне пальне. Таке підвищення ніяк не можна пояснити з точки зору здорового глузду», — обурюється Петро Іванович. Він зауважує, що важка ситуація складається у Смілянському районі з рейсовими автобусами не лише до Пастирського, а й до сіл Куцівка та Плескачівка. У Куцівці, зазначає директор АТП, практично нульовий пасажиропотік, а в Плескачівці неабияк допікають розбиті дороги. 
 
«На тамтешньому шляху абсолютно розбитий підйом, і ніхто нічого не робить. Тільки трохи підморозить, ми не зможемо туди їздити», — підсумовує Петро Даценко. 
 
І наостанок, як повідомили у Смілянській райдержадміністрації, районній владі вдалося домовитися з перевізником, автобуси якого курсують iз Черкас до Новомиргорода Кіровоградської області і вісім разів туди й назад проходять через Пастирське, про те, що кожного вівторка цей автобус змінюватиме маршрут і заходитиме у центр села. Тож, мовляв, учителі, які приїжджатимуть у місцеву школу на роботу, матимуть змогу повернутися цим автобусом додому.
 
«Добре, що хоч один рейс так зробили», — невесело погоджуються у Пастирському, дізнавшись про таку новину. Але, додають, це не вирішує проблему транспортного сполучення до їхнього села, яке є найвіддаленішим у районі і розташоване за 45 кілометрів від Сміли. Оскільки сісти на цей автобус, хоч у райцентрі, хоч у селі, через його завантаженість пасажирами з тих населених пунктів, через які він курсує, дуже проблематично, а часто й зовсім нереально.
 
«Я добиралася днями до хворих батьків у Пастирське й  у Смілі не змогла сісти на автобус «Черкаси—Новомиргород». Тоді поїхала в Черкаси, аби хоч на кінцевій втиснутися. Але там уже був повний автобус. Повернулася у Смілу і випадково , просто пощастило, мені попався попутний транспорт», — підсумовує жителька Сміли Ольга Поповиченко.