Назад у майбутнє: відновити ядерний потенціал України

Політичне шулерство і шулерство в картах — досить складна тема для розмови.

З одного боку, обманювати — дуже недобре, тим більше — граючи на гроші з людьми, які абсолютно не розуміють, що відбувається.

З іншого — не можна не відзначити, як професіонал робить фальш-тасування, здачу другої або здачу нижньої здачі.

Недарма на заході достатньо поширені подібні шоу, коли професіонал карткової механіки або шулерських прийомів сідає за стіл і протягом години або двох показує, як він може обдурити людей за картковим столом.

Статтю Саймона Шустера з елементами прямої мови президента України Володимира Зеленського та неназваних посадовців з його оточення в американському лівацькому журналі Time можуть вважати резонансною персонажі, які досі не усвідомили глибини нашої початкової неготовності до швидкого масштабного спротиву й відсутності ресурсів для стрімкої перемоги.

І, схоже, ця проблема давно запрограмована залаштунковими шулерами міжнародного, геополітичного рівня.

Більшості з нас давно очевидна правда, викладена в американському часописі.

Глухий кут?

І те, що водночас і головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний у колонці для видання The Economist зазначив, що російсько-українська війна може зайти в глухий кут, — ще одне підтвердження наших відчуттів.

«Якщо ви подивитесь на підручники НАТО і на математичні розрахунки, які ми робили, то чотирьох місяців повинно було вистачити, щоб дійти до Криму, воювати в Криму, повернутися з Криму і знову піти туди й назад», — пише Валерій Залужний.

Натомість головнокомандувач визнає свої помилки, те, що допустив, аби західна техніка горіла на мінних полях, на підступах до Бахмута й на південному фронті.

І вже в інтерв’ю цьому ж виданню Залужний сказав, що так само, як і в Першій світовій війні 1914—1918 років, ми досягли високого рівня технологій, і тепер цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами.

Залужний чесно констатує: Україна застрягла у довгій війні.

Отже, і загальний настрій від того, що відбувається, описаний генералом Залужним, і публікація у Тime про проблеми, з якими всю війну стикається президент Зеленський, усе очевидніше вказують: залаштункові світові гравці відкрито натякають, що Україну готують до розчленування або замороження конфлікту.

Схоже, що підготовка до цього почалась одразу після розпаду СРСР, — коли москва опам’яталась: а як же вона без різновекторно-ресурсної України?

І в 1994 році з нами зіграли крапленими картами, змусивши підписати Будапештський меморандум і відмовитись від ядерної зброї.

Політичні шулери так само, як карткові, втішились власною майстерністю, а москва отримала без’ядерний, відкритий доступ до тіла України.

Гра Time

Тим часом стаття журналу Time, що має всі ознаки замовної, провела показову демонстраційну атаку в розумінні загострених українських проблем.

Спочатку Тime описав бої за Авдіївку як свідчення певної воєнної кризи, що ще формується. Її суть: ідуть дуже важкі бої, і Кремль хоче відібрати ініціативу до настання зими.

Росія зосередила велику кількість військових і техніки на сході Донбасу — біля Куп’янська, в районі Авдіївки та Запоріжжя і на північ від Токмака, щоб зупинити прориви ЗСУ на південь.

Авдіївка для розвитку війни й політики війни — безцінна. На відміну від Бахмута, вона має справжнє стратегічне значення, бо розташована на ключовій трасі до Донецька.

Вона дуже близька до його аеропорту і північних околиць­. Це великі ворота на південь Донбасу. З втратою Авдіївки буде заблоковано наступ на півдні.

Тривають запеклі бої за контроль над коксохімічним заводом, до якого впритул підійшли російські війська. Фактично він став сірою зоною. По суті, це може стати початком важких міських тривалих боїв.

Не менш жорстокі бої йдуть у районі піщаного кар’єру в селі Опитне на південному фланзі, як і на північному, де росіяни намагаються просунутись до Степового, Тоненького, перерізати трасу 0541 і почати процес закривання кліщів.

Time вступив у гру. Він пише, що між Зеленським і Залужним виникли протиріччя у подальшій стратегії дій. Мовляв, головнокомандувач виходить із того, що наступ ЗСУ майже закінчився і треба втримати досягнуте та готуватись до війни наступного року.

Верховний проти. Він стурбований слабким прогресом літнього наступу і висновком Заходу про «глухий кут» війни. При цьому аналітики Time виходять із того, що «ситуація краща, ніж безвихідна», бо росія понесла великі втрати. Вона використала свої резерви, утримуючи плацдарм на північ від Токмака, що створює оперативну можливість відкрити шлях до узбережжя, розділивши російські війська навпіл.

Поки ще є час, треба прорвати більше передових оборонних ліній росіян, аби вони стали крихкі і нездатні до ударів у відповідь. Це єдиний план, коли Крим стане вразливий, бо ЗСУ підійдуть на артилерійську близькість.

Росія вже не має оперативного резерву. Вона все частіше кидає в бій непідготовлені війська, одягаючи у військову форму етнічні меншини, й змушена переводити всю економіку на воєнні рейки.

Світові аналітичні, заточені на росію, центри все більше говорять, що російська економічна система почала гальмувати. Вони стверджують, що в росії вже немає потенціалу здійснити ще один повноцінний стратегічний наступ аж до 2025 року.

Якщо Київ і Захід не капітулюють, не підуть на мирні переговори. Темп, характер, сезон із графіком війни все більше закладають у неї енергію боротьби на виснаження. Небаченої з минулих століть.

Несумісний режим «Жукова»

Усередині України також почало все палати, адже ми розуміємо, що для розгромного наступу в нас просто бракує ресурсів. І багатьом з нас треба дорослішати й усвідомлювати, що наразі проміжний результат війни може бути різний.

Оливи у вогонь додають і інтернет-дописи сьогоднішніх учасників війни. Вони викривають безвідповідальність декотрих командирів і виливають своє невдоволення командувачу ЗСУ Валерію Залужному.

Так, солдат з ніком «позивний Туча» написав у твіттері: «Пане Залужний, всі ваші пріоритети, звісно, важливі, але вибачте, це все до ср..и, поки ви не почнете позбуватись комбатів-комбригів, які через свою тупість та заради власних кар’єрних амбіцій за місяць стирають батальйон з від’ємним результатом для фронту.

Ви можете скільки завгодно писати статті для західної преси про ваші пріоритети, яке місце в них займають люди та як ви плануєте покращити мобілізацію.

Але це все до ср..и, якщо ваші підлеглі з місяця в місяць знищують той самий потенціал, який ви накопичуєте; тих самих молодих офіцерів, які проходять курси за стандартами НАТО, а потім помирають у посадці, що навіть тактично не мала жодної цінності, бо комбриг та його друзі зверху ввімкнули режим «Жукова» заради нових погонів та медальки від вас».

Цей пост ліг у канву чуток про бажання Банкової замінити Залужного.

Але через декілька годин після його публікації «Туча» змушений був закрити свій акаунт, і подейкують, що щодо нього почались організаційні висновки. За гірку правду й позицію.

Ця правда ще й у тому, що додаткову зброю ми могли б отримати, якби була на те воля урядовців. Зокрема, якби по-українськи гідно виконували свою роботу наші дипломати.

Адже є лендліз, який потрібно було вигризати, а не придумувати всілякі небилиці про його невигідність для України та не блокувати вимоги української діаспори його надання нам.

І, заглиблюючись у нюанси статті Тime, відчувається присмак глобальної змови між Білим домом та кремлем. Цим процесом керують ляльководи всіх так званих президентів. А політики просто перебувають на служінні у глобалістів.

Інша якість політики

Що робити Україні? Оновлюватись, навіть якщо нас змушують зупинитись. І це означає — утвердитись як справжні національні егоїсти, перейматись власним інтересом, як це робить Польща.

Відтак — відродити власний ядерний потенціал. Оточення Зеленського стверджує, що президент дуже розгублений від усвідомлення, що світ зливає Україну, бо він не готовий до тотального програшу росії.

Зеленський хоче перемоги. Хоче повернення України в її кордони 1991 року.

Звісно, ці меседжі — для внутрішнього споживача. Водночас для Зеленського як для творчо-амбітної, пасіонарної, імпульсивної людини важливо бути на п’єдесталі бодай із якимось виграшем.

А якщо він планує іти на другий термін, то має бути більш прагматичний і розраху­вати формулу відновлення справедливості, незважаючи на будь-які поточні розклади та сценарії цієї війни.

Те, що Зеленський сьогодні депресує, — не є погано. У такому стані відбуваються серйозні переосмислення. Можливо, він побачить шанс відновлення ядерного статусу держави і в тайм-ауті. Тим більше, що потенціал у нас не втрачений.

Адже зрозуміло, що загроза застосування ядерної зброї агресивним кремлем є серйозним фактором тривалої війни в Україні.

Тому будь-яке керівництво України зобов’язане бути об’єктивно зацікавленим у власній ядерній зброї як для стримування, так і для підвищення привабливості країни як воєнного союзника, особливо за умови існування на росії погано передбачуваної авторитарної влади. Байдуже, чиє прізвище вона носить — Путіна чи Патрушева.

А сьогодні, з огляду на всі ці фактологічні та медійні події, не вбачаються очікувані Україною зрушення в отриманні дорожньої карти до членства НАТО на наступному саміті Альянсу у Вашингтоні.

І те, що наприкінці минулого тижня Палата представників США схвалила допомогу Ізраїлю окремо, без України, також не додає оптимізму.