Про вербу і груші від чортзна-кого, або

15.11.2023

Перепрошуємо, шановний читачу, що вдалися до згадки не зовсім чистих сил, однак не ми перші затіяли.

 

Про це, в розрізі мобілізації в Україні, заговорив один із головних нечестивців ерефії, він же заступник секретаря ради безпеки, він же колишній їхній президент, він же дмітрій медведєв.

 

Саме цього діяча, торкаючись мобілізації, цитує роспропагандистська агенція Tass.ru: «От наш противник зараз посилає чорті-кого, просто людей «відірвали», автомати дали в руки – і вперед. Зрозуміло, які наслідки в такому разі».


Про «наслідки» повідомляє все та ж Tass.ru, цитуючи сєргєя шойгу: «Київ за цей час (від початку наступу. – Авт.) втратив понад 90 тис. військовослужбовців убитими та пораненими, а також близько 600 танків і 1,9 тис. бронемашин різного класу».

 

Про вміння військових керівників ерефії вести математику лише за їм відомими правилами вже писано багато разів, тож зупинятися не будемо.


Привертає увагу інше – оперативність роботи ворожих поширювачів інформації. Отже, 8 листопада 2023 року Верховна Рада України ухвалила закони про затвердження указів президента щодо продовження в Україні строку дії воєнного стану та загальної мобілізації з 16 листопада на 90 діб, тобто до 14 лютого 2024 року.

 

Агенція «Укрінформ», посилаючись на депутата Ярослава Железняка, повідомила про це о 12 годині 48 хвилин. Менш ніж за годину, о 13:36, повідомлення під потрібним ворогам кутом зору з’явилось у стрічці Tass.ru: «Кияни звільняються через необхідність чоловікам до 60 ставати на облік із мобілізації».

 

У них уже й посилання на джерела готове (тут можна зробити відступ про використання журналістських стандартів у інформаційній війні, але іншим разом. – Авт.) – «співрозмовник у Києві».

 

Саме Tass.ru повідомив: «На наше підприємство буквально днями прийшов папір від компетентних органів, який зобов’язує всіх співробітників заповнити форму для постановки на облік із конкретною метою – виявити тих, хто ще підлягає мобілізації».

 

На цьому тлі, як розповів іще один «їхній співрозмовник», на столичних підприємствах «розпочалися масові звільнення чоловіків».І ця прекрасна тема для роспропаганди почала гуляти їхнім та світовим інформаційним простором.


Уже на кінець робочого дня 8 листопада, за київським часом, у мережі інтернет нараховувалися сотні однотипних заголовків – «У Києві почалося масове звільнення чоловіків із підприємств через мобілізацію/В Киеве началось массовое увольнение мужчин с предприятий из-за мобилизации».

 

Повідомлення про це поширили всі головні медіамайданчики росії, а також smi.today, news-kiev.ru, news.rambler.ru, dzen.ru, zakonvremeni.ru, cont.ws, VZ-Взгляд та інші. Долучились і білоруси, зокрема «СБ. Беларусь. Сегодня».

 

Тож до середини листопада, згідно з поширюваними повідомленнями, столиця України мала б зупинитися повністю: метро, громадський транспорт, комунальні служби, заклади вищої освіти, лікарні, служби сервісу… Усе б завмерло або напівзавмерло. Столичний колапс. А його так прагнуть наші вороги.


У пропагандистських намаганнях вивищитися вони не пропустять найменшої нагоди образити українців. Для цього в них є анатолій матвійчук. Росмедіа позиціонує його як військового експерта, полковника з бойовим досвідом, колишнього розвідника, колишнього офіцера спецназу, який пройшов війну в Афганістані і є начальником аналітичного відділу журналу «Солдати росії».

 

У шановних наших читачів, переконані, не виникло запитання, чому одним із найголовніших «військових експертів по Україні» є людина з нашим прізвищем. Та й пишеться воно, що немало важливо в інформаційній війні, не зросійщено, через «е/є», а саме через «и/і». Загалом у матвійчука широкий набір характеристик України: «недружня до нас держава», «наші вороги», «українські військові формування», «вороже налаштовані до нас…».

 

Позиціонуючись як спецназівець, він коментує буквально все: політ ракет, надзвукові бар’єри, роботу артилерії, просування піхоти, дію танкових вузлів і механізмів тощо. Ну такий собі справжній експерт, ви їх у своєму житті зустрічали. Коментуючи ж мобілізацію для Lenta.ru, цей землячок (а пуп якщо не його, то батька точно десь у Центральній Україні закопаний) безапеляційно обізвав нас хворими інвалідами.

 

Ось прочитайте: «Основна проблема полягає у тому, що немає українців, яких можна призвати до армії. Там багато людей з інвалідністю, хворих, людей похилого віку, які вже не можуть служити… Наразі триває хаотизація з погляду поповнення збройних сил».


Після змальовування у фантазії колапсу зі «сторозтерзаним Києвом» та українцями з інвалідністю в нас виникло запитання: чи ж тільки свідомо обираються методи, підходи та принципи для поширення відомостей з метою інформаційного впливу? Зауважимо переконливо й однозначно – ні!

 

Перебуваючи під постійним впливом тематично вивіреної, постійно повторюваної інформації, суспільство вже на підсвідомому рівні продукує ті чи інші меседжі, ті чи інші наративи. У випадку антиукраїнської війни росії відбувається своєрідне змагання, хто дужче/сильніше/потужніше/швидше/вигадливіше обіллє негативом Україну.

 

Тобто потрібно констатувати й говорити про включення російського соціуму (переважної його більшості) в інформаційну боротьбу проти України. Вороги воюють широко, повномасштабно, з використанням усього арсеналу інформаційних засобів і методів. В Україні ж останнім часом продукуються думки не називати інформаційне протистояння війною. Не біймося цієї війни, панове, – як тільки нас заціпить, гармати змовкнуть у ту ж мить.


Дещо дивними й почасти безпідставними (скажемо так) видаються й твердження, що Україна в певних питаннях виграє чи може вигравати інформаційну війну. Виграш, як вказує тлумачний словник, – це успіх, перемога.

 

Відповідно, якщо ми перемагаємо хоча б у якійсь темі чи підтемі, то відбиваємо ворога. Нагадайте, щодо якої поширюваної українською стороною інформації було відбито ворога?.. От і нам щось на думку нічого не спадає.
В Україні є приклади досить непоганих інформаційних вкидів.

 

Зокрема про те, що наступ розпочнеться або «з Ненацька», або «не за Баром»; що координати позицій російських військ здають представники їхнього вищого військового керівництва... У цій шерензі – спікерська активність керівництва ГРУ та СБУ тощо. Але ж, наголосимо, це хоч і прекрасні, та все ж вкиди.

 

Широкого інформаційного наступу з українського боку ми не спостерегли: як тільки він буде, одразу розпізнаємо за намаганнями ворожої сторони заперечувати поширювану інформацію з використанням при цьому всіх каналів. Але ж і наступи проводяться не єдино «Єдиним телемарафоном». Успіх принесе задіяння всіх шарів і рівнів інформації та всіх каналів її поширення.


Однак повернімося до мобілізації, яку росіяни намагаються інформаційно знегативити, викривити, висміяти тощо. Така діяльність спрямована більше не на український чи світовий, така діяльність спрямована на російський соціум.

 

Принизити сили ворога з метою підняття власного духу – одне із завдань інформаційних війн. Для цього ворожі пропагандисти обрали одну з безпрограшних тем – корупція. Зокрема, знайшли її складову в українській мобілізації.

 

Так, Lenta.ru та РИА.Новости поширили «свідчення бійця Збройних сил України (ЗСУ), який потрапив у полон», про те, що «головними претендентами на мобілізацію у підконтрольному Києву Запоріжжі стають ті, хто через бідність чи інші фінансові труднощі не може відкупитися від служби». Такі факти вони називають «визначальними принципами відбору на фронт».


Свідчення ще одного полоненого (боєць 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Кузьмич) використали Vesti.ru та РИА.Новости. У своїй розповіді Кузьмич повідомив: «Бригадам ЗСУ, в яких служать багато мобілізованих солдатів, не видають натовської зброї, оскільки командування та київська влада побоюються заколоту».

 

Текст потрібно розуміти так, що солдатам, хто в ЗСУ не новачок, натовську зброю видають і заколотів командування не боїться. Водночас Газета.ru має дещо інші цитати «полоненого Кузьмича». Цьому виданню він повідомив, що «натовської зброї взагалі нема. Казали, що нам привезли натовську зброю, але ніхто її не бачив.

 

В інтернеті також показують: «Ось нам НАТО видала це, це і це». Наведена ситуація з «Кузьмичем» – не що інше, як хрестоматійний приклад «роботи за методичками» – команда інформаційно нищити мобілізацію надійшла після того, як матеріал, так би мовити, було підготовлено до друку.


Газета.ru також задіює «експертів» не лише з українським корінням, а й добре відомих нашим співгромадянам досвідченого та більш досвідченого віку. Один із них – такий собі олег соскін (колись радник президента Кучми, а нині автор «Московского комсомольца»), другий – микола азаров.

 

Тож соскін заявляє, що «на фронті, по суті, воювати вже нема кому, і наступати теж». Натомість азаров аж зі штанів вистрибує, так відробляє срібняки: «мобілізаційні ресурси в Україні спустошені… Минулого літа Збройні сили України зазнали «стратегічної поразки».


Зачепилися ворожі інформатори й за постановку на військовий облік жінок медичних та фармацевтичних спеціальностей. Від цього факту розтікаються, мов після удару червоного штика, пропагандистські теми про «масову втечу медикинь із країни», про неспроможність України мобілізувати чоловіків, про багатотисячні втрати.


І згадуваний нами матвійчук тут як тут: в Україні ще «є й жінки, які можуть бути призвані на службу, але на допоміжні посади: медики, фінансисти, ІТ-фахівці».


Включившись у змагання (дужче/сильніше/потужніше/швидше/вигадливіше), Vesti.ru намагається грати на емоціях: «З 1 жовтня військовозобов’язаним українкам обмежили виїзд із країни. А в листопаді почали розсилати дівчатам повістки. У результаті представниці прекрасної статі масово побігли за кордон. Від мобілізації готові ховатися навіть у «ненависній» їм росії».


Поширюють росмедіа ще один наратив, найчастіше використовуючи для цього назву «Мисливці за добровольцями». І тут, на жаль, українська сторона допомагає.

 

Ось цитата кілька разів згадуваного нами Tass.ru: «Оголошена в Україні загальна мобілізація вже призвела до численних скандалів. У ЗМІ регулярно з’являються історії про те, як військкоми застосовують силу до громадян при врученні повісток, як під мобілізацію потрапляють люди, непридатні до служби за станом здоров’я, а також про те, як депутати та чиновники ухиляються від служби самі та вивозять за кордон синів призовного віку».


А це вже Lenta.ru: «В Одесі співробітники військкомату провели рейд у громадському автобусі в пошуках чоловіків, які підлягають мобілізації... Автобус зупинили вранці, коли люди їхали на роботу, та вивели з нього всіх чоловіків 27–60 років».


А ось і Vesti.ru не проминули нагоди вичитати у нас і передрукувати в себе: «Військові силою тягли українського мобілізованого з лікарні. Інцидент за участю співробітників територіального центру комплектування ЗСУ (військкомату) стався на Хмельниччині».


Тут шановний читач може піднятися вище по тексту та ще раз перечитати твердження про те, що широкого інформаційного наступу з українського боку ми не спостерегли. Нам би менше інформаційних приводів давати ворогові, і то вже буде перемогою.


Працюючи на антиукраїнській пропаганді в розрізі мобілізації, не обійшлися творці текстів і «без цінностей», за які так ратує немита росія (і це не цитата з їхнього класика).

 

Тут найкраще проявили себе Vesti.ru: «Нестача людей в українській армії настільки серйозна, що до лав збройних сил готові затягнути будь-кого. Навіть геям та лесбіянкам пропонують узяти зброю в руки та вирушити на фронт захищати нетрадиційні західні цінності в боротьбі з росією».


Ось така вона, інформаційна війна росії проти нашої держави і мобілізації зокрема. Ну і що, що груші до верби вони шиють білими нитками, що цитують чортзна-кого, що перекручують факти та сни рябої кобили видають за дійсність? Усе це розраховано перш за все на їхній соціум, усе це посилює їхню віру в «справедливе нищення» України. Тож будьмо пильними та медіаграмотними!

 

Ольга САВОТЧЕНКО, аспірантка;
Олена СУШКОВА, кандидатка філологічних наук;
Володимир САДІВНИЧИЙ, доктор наук із соціальних комунікацій, — кафедра журналістики та філології Сумського державного університету