Сумщина, схоже, має можливість продовжити традиції Білої Церкви та Донецька. Принаймнi хоча до форуму демократичних сил у регіоні залишився ще кiлька днiв, прояви негостинності вже наявні.
Так, Сумський регіональний обласний штаб блоку «Наша Україна» звернувся до начальника обласного управління культури Миколи Юдіна з проханням надати згоду на оренду театру імені Щепкіна для зустрічі з лідером «НУ». На листі з’явилася резолюція для в.о. директора театру Віри Павленко: «Прошу розглянути». Пані Павленко дає відповідь пану Юдіну, копію якої надали штабові: «...09.11.2003 р. театр завантажений і надати приміщення в аренду (орфографія збережена. — Авт.) ми не маємо змоги. З 10.00 год. до 14.00 год. — репетиції, з 15.00 год. до 21.00 год. — монтування декорацій і показ вистави». Можна зрозуміти завантаженість, якби не ще один лист, адресований безпосередньо керівнику регіонального штабу «НУ» Анатолію Єпіфанову і підписаний художнім керівником театру Леонідом Кацюком. У ньому говориться, що інформацію про неможливість надати зал із ним не погоджували, це не відповідає дійсності. Бо ж режим щоденних репетицій визначає саме художній керівник, а вони на дев’яте не заплановані. Монтування ж декорацій цілком можна закінчити до 13-ї години. А оскільки театр перебуває в тяжкому фінансовому стані, то для Леоніда Кацюка взагалі незрозуміло, як можна відмовлятися від економічно вигідної пропозиції — отримання орендної плати. «Таким чином, — підсумовує художній керівник, — в театрі немає об’єктивних технологічних та економічних причин для відмови у проведенні у театрі 9.11.2003 р. з 14 г. до 17 г. форуму демократичних сил Сумщини».
Звернення штабу щодо оренди приміщення Палацу культури ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» спочатку явного заперечення не викликало, але зараз у наданні його теж відмовлено.
Тепер зустріч із народним депутатом Ющенком його прихильники хочуть провести на майдані Незалежності. Але вже нині сумчани прогнозують зустрічні дії місцевих «режисерів-постановників» «всенародної нелюбові» до «Нашої України». На майдані можуть організувати терміновий ярмарок. Або концерт. Або студенти-аграрники (найслабша ідеологічна ланка серед сумського студентства) вийдуть з якимись гаслами. Або просто влаштує «тусовку» якась братва... Механізми загалом відомі.
З приводу вищесказаного виникає банальне запитання: хто ж чого чи кого боїться сьогодні? Бо, слухаючи суперведучих українських супертелеканалів, так і бачиш отого полохливого Ющенка, який зазирає під ліжко від страху чогось ефемерного. Тим ведучим варто спуститися з київського олімпу на примітивну периферію і спробувати пояснити: якщо Ющенко такий зляканий, а відтак геть не страшний, то чого його так знервовано зустрічають у регіонах? Ну приїхав, ну позустрічався. Для чого чинити опір тому, що не є загрозою? Але ж, бачимо, метушаться, зорганізовують за гроші, як повідомляють із Донецька, «народний протест». Бояться?
Як зустрінуть Ющенка в Сумах, — побачимо за кілька днів. Земляк усе-таки...
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
