Своїм листом я хочу пiдтримати благородну мету — встановити пам’ятник Івану Мазепi в Полтавi. Ця тема є менi близькою i водночас болючою. Я взагалi не розумiю, чому українцi не хочуть вшанувати свого героя, справжнього патрiота славної України... Адже цей пам’ятник прикрасить Полтаву i буде виявом шани людинi, яка боролася за наше з вами вiльне життя у вiльнiй країнi.

Я українка (хоч батько був бiлорусом), усе життя живу в Запорiзькiй областi, бачу, як усюди нехтують мовою, традицiями, культурою.

Десь у 80–х роках минулого столiття я, тодi начальник Керченського морського торгового порту, i головний художник Керчi Роман Володимирович Сердюк побували в Полтавi. Перед цим у Керчi гостила делегацiя полтавцiв, а нас направили в Полтаву з вiзитом–вiдповiддю. Вибiр випав на нас тому, що ми на людях i вдома любили розмовляти українською мовою. Нам так i сказали: дивiться, не пiдкачайте, їдете в самий центр українства. Ми теж згоднi з таким визнанням: Полтава, а не Київ, i навiть не Львiв, є таким центром.

Я категоричний противник погромiв та iнших проявiв екстремiзму пiд час проведення протестних акцiй проти влади. Коли бачу розбитi вiтрини, перевернутi машини, закривавлених людей, стає моторошно. Проте щодо теперiшньої ситуацiї в Українi можна зробити виняток.