Проєкт «Чахлик Невмирущий»: чому в росії постійно «ховають» і «воскресають» путіна

22.11.2023
Проєкт «Чахлик Невмирущий»: чому в росії постійно «ховають» і «воскресають» путіна

Чергова «кончина» кремлівського політичного довгожителя, яку вкотре бездоказово констатував професор Валерій Соловей, вже не викликала особливого резонансу.

 

Але якщо й нова сенсація виявилася мильною бульбашкою, то залишається незрозумілим, навіщо цього маніяка взагалі хоронять з усталеною періодичністю?

 

Не інакше як глибинний російський народ час від часу так байдужіє до цвинтарної стабільності на московському олімпі, що для розрядки доводиться влаштовувати хоча б іграшкові похорони.

 

Втім, на думку аналітиків, життя у московії давно перетворилося на суцільний пропагандистський фарс із потаємним змістом.

 

Саме тому гіпотетичний труп у холодильнику слід сприймати як реальну фігуру на заяложеній шаховій дошці.

Могильник російських бунтів

Смертельні діагнози путіна, які Валерій Соловей найчастіше озвучує дуетом з міфічним «генералом СВР», настільки одіозні, що мимоволі викликають страх за життя самих інформаторів.

 

Однак і говіркий пан професор, і телеграм-канал його таємничого дублера й досі не зникли з цензурованого інформаційного поля.


Цей нетиповий для російського режиму феномен опозиційний політик Дмитро Гудков пояснив тим, що кремлівським кланам самим вигідно періодично «умертвляти» свого живучого ватажка.

 

На його думку, смертельний діагноз або новина про кончину змушують країну заціпеніти в режимі очікування, тому активні громадяни замість того, аби діяти, мріятимуть про порятунок природним шляхом.

 

«Коли я був депутатом, — каже пан Гудков, — у країні активно поширювалися чутки про здоров’я путіна. І хтось тоді мені сказав, що в кремлі цьому навіть раді. Мовляв, оскільки він скоро помре, то ніхто й робити нічого не буде. Усі просто чекатимуть».


З цією версією погоджується і політична аналітикиня Ольга Курносова. «Почувши таку новину, росіяни можуть думати наступним чином: «А чому ми вирішили, що нас врятує лише революція, — припустила вона. — Путін вже помер, а якщо й досі живий, то ось зараз фактично помре. Отже, не треба щось робити. Краще почекати на дивані, поки ситуація вирішиться сама по собі».


Існує також думка, що путін періодично «вмирає» для того, аби виявити у своєму оточенні тих, хто готовий прийти йому на заміну. Поспішна рефлексія на цю тему завершується у кращому випадку вигнанням із царського двору, а то й передчасною смертю від серцевого нападу.


Ще краще спрацьовують подібні сенсації, коли на повірку з’являється сороміцька для московії подія, яку необхідно терміново витіснити з інформаційного поля фантазійною маячнею. Скажімо, наприкінці жовтня, коли путіна терміново «помістили до холодильника», остаточно розвіялося побєдобєсіє навколо Авдіївки.

 

Цей факт був прикрий, тому що рашисти отримали від кремлівського старця наказ узяти це місто за будь-яку ціну і сконцентрували там рекордну кількість техніки та живої сили.

 

Пропагандисти на всіх майданчиках взялися святкувати епохальну перемогу, а коли справа зайшла у глухий кут, аргументів для виправдання очевидного провалу не знайшлося. І тоді у хід пішов професор Соловей.


На думку експертів, причиною жовтневого «вмирання» путіна могли стати і реальні проблеми з його здоров’ям, тому на публіку довелося виводити близнюків-дублерів.

 

Утім їхня активність виявилася настільки високою і підозрілою, що народ заговорив про реальне старіння кормчого. Аби врятувати ситуацію, політтехнологи кремля прийняли рішення довести ситуацію до абсурду.

 

«Їхній розрахунок був простий, — вважає директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. — Ще кілька таких вкидів (а вони обов’язково будуть) — і всі почнуть ігнорувати тему старості та двійників узагалі. Потім ця тема їх наздожене, звісно, але це буде потім».

Політичне шаманство і містика

І все ж найцікавішою у списку гіпотез є версія, що стосується містичних маніпуляцій та відвертої бісівщини. На думку багатьох експертів, проєкт з умовною назвою «Чахлик Невмирущий» використовується як технологія для пробудження в умах народу віри в його безсмертя.

 

Після чергового воскресіння часто лунають фрази на кшталт «та хто там помер, він ще й нас переживе!» або, наприклад, «його вже ховали не раз, але він усе одно повертається».

 

В результаті виникає відчуття невідворотного фатуму, який призводить до сакралізації постаті одного з найжорстокіших убивць у новітній історії. Був час, коли на болотах лунали пропозиції занести його до лику святих і навіть писали з нього ікони.


Але, схоже, наразі маятник як політтехнологічного, так і реального шаманства хитнувся у зворотний бік.

 

«Ні для кого не секрет, що путін ніколи не називає імен своїх ворогів, — пояснив ситуацію ексспівробітник служби розвідки рф Сергій Жирнов. — Він захоплюється містикою і, наприклад, вірить, що, назвавши ворога по імені, можна зміцнити його силу. Аналогічним чином діють і розмови про смерть людини. Тобто якщо довго говорити про те, що путін мертвий, то він, будучи містиком, дійсно почне помирати як мінімум у публічному просторі. Соловей добре знає про маніакальні риси характеру президента, тому умисно запустив цю історію. У підсумку, на якомусь етапі путін почне думати так: «А чи живий я насправді? А може, дійсно лежу в холодильнику?».


Якщо ця версія має право на життя, то резонно виникає запитання, кому вона вигідна. Першим у цьому списку Сергій Жирнов назвав секретаря ради безпеки рф 72-річного ніколая патрушева.

 

Можливо, зовсім невипадково той виступив 4 листопада з промовою, що викликала стійку асоціацію з некрологом. У сказаному бракувало лише фрази: «Спи спокійно, дорогий товаришу», а також офіційної дати похорону.

 

«Кінцева мета цієї гри — повна делегалізація путіна як президента рф, — вважає пан Жирнов. — А також транзит влади і заміна його на іншу кандидатуру».


Цікаво, що Валерія Солов’я експерти все частіше називають людиною з патрушевського клану, чим і пояснюється його неприродна для російських реалій сміливість. Не виключено, що цього разу він навіть отримав завдання не просто озвучити новину про смерть путіна, а й максимально його принизити.

 

«Він і досі у холодильнику, — повідомив професор у своєму недавньому інтерв’ю з неприхованою іронією. — Його потрібно вже перемістити. Цим наразі займаються спеціалісти, аби забезпечити тілу більш високий ступінь збереженості. Рано чи пізно його доведеться поховати. Краще рано, аніж пізно, звичайно, тому покійнику надають другої свіжості».


Цей іронічний месседж, напевно, мусить переконати громадськість у тому, що путін вже точно помер як мінімум у політичному сенсі, тому неважливо, де саме зараз проходить процес глибокої заморозки його публічного трупа. Головне, що з морозильною камерою там усе в порядку і небіжчик більше не смердітиме на людях у жодному значенні цього слова.


І все ж, хоч скільки б розпорядники похорону вождя переконували нас у тому, що ввірений їм клієнт, скоріше, мертвий, аніж живий, хотілося б мати реальні докази цієї новини. Скажімо, головною прикметою настання осені є пожовкле листя, то що ж у такому разі може бути ознакою реального, а не вигаданого транзиту путіна до пекла?

 

«Там одразу ж почнеться жорстка політична боротьба за владу, — каже Ольга Курносова. — Усі російські ЗМІ належать людям, близьким до кремля, але самі вони належать до різних кланів. Саме тому почне з’являтися багато інформації. На певний час реальну смерть президента можна буде приховати, але йдеться про кілька днів, а не тижнів».

Україні від того ні холодно,
ні парко

Інсайди професора Солов’я користуються неабиякою популярністю і в Україні. Нам може здаватися, що зі смертю кремлівського маніяка нарешті завершиться і розпочата ним війна, тому звістка про заморожений у холодильнику труп досі лунає з усіх інформаційних ресурсів.


Але такі очікування, на думку політолога Олега Лісного, абсолютно безпідставні і навіть шкідливі.

 

«Це один з елементів тиску на нас, — каже він. — Спочатку створюється позитивне очікування бажаної події, а потім надія неминуче руйнується. Такі емоційні гойдалки створюються для того, аби посіяти в нас розпач. Складається враження, що він начебто невмирущий і буде завжди. А відтак нам потрібно змиритися з цим фатумом і не плекати жодних ілюзій».


Оминути цю психологічну пастку, на думку експерта, можна лише у тому випадку, якщо не вестися на російські ІПСО взагалі. Тобто не уподібнюватися до жителів московії, які давно перетворилися на лабораторних пацюків у руках умілих пропагандистів. «Та це нічого, що путін помер, — кажуть тепер вони. — Зате він підняв росію з колін».


Зі свого боку військовий експерт Олег Жданов припустив, що смерть господаря кремля не тільки не покращить ситуацію на фронті, а й може її значно погіршити.

 

«Зазвичай перехідний момент між диктатурою і більш демократичним перетворенням країни часто вирізняється більшою жорсткістю саме диктаторських законів, якщо одразу не станеться надлом, — вважає він. — Отож із путіним треба боротися, а не чекати на його смерть».


Все це справедливо і тому, що війна для кремлівського режиму давно стала способом власного виживання.

 

«Якщо вони її зараз закінчать, це може послужити сигналом для розвалу рашистської федерації, — припустив пан Жданов. — У цьому не зацікавлений практично ніхто, окрім нас. Перехідний період може виявитися ще більш важким, більш жорстоким з боку ерефії. Ну а далі може бути будь-що: від повного її розвалу до демократичних перетворень».


Сподіватися на мир, який, буцімто, може принести Україні смерть путіна, не радить і секретар РНБО Олексій Данілов. По-перше, факт кончини ніхто не довів. А що стосується адекватності й фізичного стану диктатора, то він, вирішивши напасти на нашу країну, вже «був нездоровим на голову».


До речі, вперше новина про слабке здоров’я господаря кремля з’явилася у далекому 2012 році. З того часу він почергово «страждав» на різні стадії раку фактично усіх внутрішніх органів.

 

Йому приписували також проблеми з ботоксом і хворобу Паркінсона. Певні зміни в анамнезі з’явилися і цієї осені. Спочатку в нього «тимчасово зупинилося серце», а потім він остаточно, але бездоказово «помер». Словом, як говорив справді покійний Віктор Черномирдін, ніколи такого не було, і ось сталося знову.