Для того щоб поспілкуватися із Сантою, не обов'язково тепер їхати у Лапландію. В Україні є свій головний розпорядник новорічних свят, не гірший від «імпортного», — святий Миколай, а віднині й у нього буде власна «резиденція». Проект, що включатиме розважально-ігрові поляни, оформлені за мотивами українських народних казок, спортивно-ігрові майданчики, театр, дитячу залізницю, музей, аквапарк, пошту, комплекс котеджів та сам Будинок святого Миколая, у якому діти відзначатимуть свята й просто весело проводитимуть час, постане перед малечею у всій своїй красі 19 грудня у Косові Івано-Франківської області. За задумом авторів проекту, тут діточки з різних куточків нашої держави зможуть «доторкнутися до культурних традицій України та виховати у собі духовність, консолідацію та добро».

Продовжуючи свою розповідь про осінню мандрівку до історичної турецької області Каппадокії, не можу не згадати про фортецю-скелю Учнішар та багатоярусне підземне місто Деринкую. «Спочатку в нору, потім — на гору», — такий жартівливий анонс видають туристам екскурсоводи, коли збираються повести іноземців на оглядини цих унікальних об’єктів. Й іронічно позирають на кремезних німецьких бюргерів та огрядних американців, які радо сприймають цю новину. А коли група починає героїчне сходження по вирублених у скелі східцях на велику висоту або ж навпочіпки спускається-протискується по вузьких тунелях під землю, сміються усі: і стрункі дівчата й хлопці, які легко долають шлях (хоч і згинаються мало не вдвічі), і туристи, які завдяки своїм габаритам ризикують застрягнути у проході (наче Вінні-Пух у гостях у Кролика), але все одно наполегливо йдуть уперед...

Мис Рас-Мохаммед є найпівденнішою точкою Синайського півострова. Його назва перекладається, як «борода Мохаммеда», оскільки за обрисами він нагадує голову бородатого чоловіка. Це місце добре відоме туристам, які відпочивали на єгипетському курорті Шарм-ель-Шейх. Воно знаходиться за якихось 25 кілометрів на південь від старої частини міста. Особливо цінують його дайвери, оскільки Рас-Мохаммед є найвідомiшою точкою для підводного плавання в околицях Шарм-ель-Шейха, всього Червоного моря і, можливо, світу. Біля центральної частини мису знаходяться найзахоплюючі підводні маршрути.

Я дуже люблю Польщу. З дитинства. Річ у тім, що моя рідна сестра Танюха одружилася з красенем-поляком Зигмунтом і полинула до Речі Посполитої будувати щасливе особисте життя. Відтоді я приїздила до Вроцлава, де вона оселилася, рік у рік, тому знаю його не гірше, ніж рідний Київ. А історія цього міста, розташованого на берегах Одри, дивовижна. Шістдесят років тому товариш Сталін підсунув до себе карту Європи, взяв червоного олівця й провів на ній кілька кривулястих ліній. Відтоді кордони Польщі посунулися на захід. І старовинне німецьке місто Бреслау перетворилося на Вроцлав. Щоправда, полякам довелося розлучитися зі Львовом. Хитрий Йосип Віссаріонович, як та підступна лисичка з народної казки, вимагав: «За курочку — гусочку, за гусочку — телятко, а за телятко — дівчинку». А щоб було ще цікавіше, до Вроцлава-Бреслау поселили колишніх львів'ян. Ось такий експеримент, наслідки якого можна спостерігати сьогодні. Та я не збираюся робити жодних політичних чи економічних висновків. Я просто мандрую.

Продовжуючи свою розповідь про подорож до турецької історичної області Каппадокія, не можу не згадати про сувеніри, які місцеві жителі продають мало не на кожному кроці. Це й скриньки, вирізані з туфу (м'якого каменю, схожого на черепашник); і глечики, виліплені з каппадокійської глини; і статуетки, вирізьблені з напівкоштовного онікса; килимки, гаманці, жіночі шаровари, хустки, амулети від пристріту і купа іншого дріб'язку, якого не купиш у Києві чи Одесі.

Завдяки потужному розвитку гірськолижного центру «Буковель» курортна яремчанська зона переживає справжній туристичний бум. У мерії Яремче, як розповів «Україні молодій» заступник міського голови Ігор Яківчук, до кінця нинішнього року очікується приїзд мільйонного відвідувача, що майже втричі перевищить кількість гостей, прийнятих торік.

Виявляється, вітчизняні туристи в переважній більшості полюбляють мерзнути взимку вдома, в Україні. Принаймні про це свідчать статистичні дані. Як зазначає голова Державної служби туризму і курортів Анатолій Пахля, більшість українців взимку надає перевагу внутрішньому туризму, тобто відпочинку в Україні.

Різні люди вдаряють об землю лихом-журбою по-різному. Хтось починає бігати підтюпцем. Хтось п'є коньячок, закусюючи лобстерами (можна замінити горілкою й салом із чорним хлібом — ефект однаковий). А хтось сідає на перший-ліпший потяг-літак-корабель і їде світ за очі. При цьому оте «світ за очі» може бути у приміському лісочку під гіллястою дикою грушею, а може міститися десь у Таїланді на острові Пукет. Я ж для себе винайшла новий вид навколосвітньої мандрівки — поетапний. Тобто почала їздити туди, куди мене кликали друзі та знайомі і куди через безліч причин не могла потрапити останні років десять.

Діловий туризм - важлива складова туристичної індустрії і одна з найперспективніших у світі й Україні. От тільки поки що цей бізнес у нас у зародковому стані. Суть ділового туризму найкраще висловлюється англійською абревіатурою MICE, що українською розшифровується як «ділові зустрічі, заохочувальні поїздки, конференції, виставки».

Звідки з'явилася ця божевільна ідея - вирушити в навколосвітню мандрівку? І взагалі, навіщо люди їдуть світ за очі? Щоб побачити руїни Колізею чи видертися на рідну Говерлу? Чи пірнути у Червоне море й пливти серед яскравих, мов неонові вивіски, риб і почуватися мешканцями велетенського підігрітого акваріума?